Для батьків

Поради батькам про виховання підлітка

Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину.

Далі наводяться десять корисних порад, які допоможуть вам зміцнити й оздоровити ваші стосунки з підлітком.

Будьте не батьками, а друзями

Час балувати дитину минув! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти.

Поважайте особистий простір підлітка

Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батькам вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно потребує цього.

Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду

Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите симпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми.

Дисциплінуйте, а не карайте

Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил.

Прищеплюйте почуття відповідальності

У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі.

Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком

Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їхні життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею.

Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій

Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді.

Будьте свідомими й обережними

Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас.

Будьте милосердними і співчутливими

Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичної шкоди його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими.

Будьте гідні наслідування

Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їхньому мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює.

Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка, дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи!

Коли дитина раптом стає підлітком

Багато батьків, напевно, пам'ятають своє відчуття від разючої метаморфози: здається, хвилину тому до них притискався мало не малюк, який занурювався в їхнє ліжко затишним суботнім ранком, а в наступну хвилину перед ними вже красномовна табличка «Не заходити» на закритих дверях його кімнати. «Боже, що сталося з нашим маленьким хлопчиком, якого ми знали?!», – спантеличено розмірковують тато й мама.

Так, це відбувається. Наші діти ростуть і розкривають різні аспекти своєї особистості. Милі й симпатичні риси можуть трансформуватися в конфронтаційні й зухвалі. Замість звичного: «Я люблю тебе, мамо» ви можете почути: «Ма-мо! Тільки не при моїх друзях!».

І як накажете на це реагувати батькам?!

Перш за все розслабитись. Те, що відбувається з дитиною, – частина процесу розвитку, який є трансформацією із залежності в незалежність і, в результаті, до взаємозалежності.

Хороші батьки – ті, які дають своїм дітям сімейні цінності та крила. Перші забезпечують звички, традиції здорового сімейного способу життя, а другі допомагають дитині підготуватись до того часу, коли вона покине сімейне гніздо. Підліток ще не готовий зробити це, але він уже починає відчувати свої крила. І це добре для всіх без винятку, тому батькам треба спокійно зітхнути й розслабитись.

Батьки повинні пам'ятати про те, наскільки важливо підтримувати здорові стосунки зі своєю дитиною-підлітком, навіть якщо вона діє так, як ніби ви живете з нею на різних планетах.

Як батькам підтримувати здорові й гармонійні стосунки зі своєю дитиною, яка перебуває на активній стадії дорослішання, якщо потребою практично кожного підлітка є індивідуалізація й відділення від батьків?

Необхідно пам'ятати, що здорові стосунки батьків і дітей ґрунтуються не на контролі, а на заохоченні й підтримці здорових сімейних традицій (наприклад, сімейних обідів, сімейних зустрічей) і керівних принципів (наприклад, сімейних правил перегляду телевізійних програм, використання Інтернету, відеоігор, режиму сну, вільного часу, роботи по господарству тощо).

Коли ми намагаємося контролювати підлітка, то провокуємо його на відкритий опір, бунт або ж пасивний опір, який може проявлятись у різних формах і в будь-який момент перерости у відкритий бунт.

Виховання підлітків може бути як пізнавальним, так і цікавим процесом. Насправді, підлітки можуть бути дуже милими людьми!

Якщо ми зможемо розслабитись, послабити й відпустити свій контроль (або страхи, які примушують нас усе контролювати), то зможемо отримати задоволення від виховання підлітків. Вони будуть бачити в наших очах незмінну любов до тих людей, якими вони є, і нашу радість за тих людей, якими вони стають. Ми, у свою чергу, будемо бачити в кожному з них унікальну й неповторну особистість, яка відкриває й довіряє нам свій розвиток і дорослішання. І наші стосунки будуть захищеними та сповненими поваги.

Як правильно розмовляти з підлітком

Подолати прірву між поколіннями дуже важко. «Чому ти не такий, яким я був у твоєму віці?» – якщо ви часто повторюєте ці слова, це означає, ви точно виховуєте підлітка.

У більшості випадків люди звинувачують підлітків у грубості у стосунках з батьками. Але чи завжди винні діти? У цьому віці в підлітків відбуваються величезні зміни емоційного, фізичного та психологічного характеру. Ці зміни дійсно нищівні й роблять перехідний період важким як для вас, так і для вашого підлітка.

У міру його дорослішання дорослішаєте й ви. Вам необхідно прийняти той факт, що ваша дитина стоїть на шляху до самостійного життя. Вам треба припинити контролювати її життя та її вибір. Однак примиритися з цим іноді дуже важко, і тоді виникають непорозуміння та прірва між вами й вашим підлітком.

Як правильно розмовляти з підлітком?

Здорове спілкування між дитиною й батьками вкрай необхідне. Адже змусити її слухати стає все складніше та складніше. Секрет здорового спілкування з підлітком полягає в певній манері розмови.

Як чинити правильно

Ось чотири поради про те, як правильно поводитися батькам при розмові з підлітками.

1. Завжди залишайтеся хорошим слухачем. Секрет будь-якого успішного спілкування полягає в тому, щоб у першу чергу вміти добре слухати.

• Якщо ваш підліток хоче поділитися чимось з вами, відкладіть всі справи й уважно вислухайте його.
• Якщо ви зробите це, ваша дитина відчує, що ви визнаєте складність її проблем і питань.
• Якість хорошого слухача, яку проявляють батьки, допомагає налагодити позитивний зв'язок з підлітком.

2. Довіряйте дитині. Не піддавайте її слова сумніву та не звинувачуйте. Завжди вислухайте проблему до кінця.

• Довіряйте своєму підлітку, він ніколи не стане брехати вам.
• Ніколи не сумнівайтесь у тому, що сказала ваша дитина-підліток, і не додумуйте. Також абсолютно неприпустимі будь-які ваші звинувачення на її адресу.
• Якщо ви почнете сумніватись, додумувати та звинувачувати дитину, вона втратить віру у вас, і це завадить їй ділитися з вами своїми проблемами.

3. Не засуджуйте. Ще один секрет здорового спілкування з підлітком – припиніть його засуджувати.

• У нього в голові багато плутанини. Він часто робить вибір імпульсивно, у запалі, але ви не повинні засуджувати його за це.
• Завжди починайте розмову, чітко давши зрозуміти, що ви знаєте, що в нього були вагомі причини зробити так, а не інакше.
• У таких питаннях суддівство не може зробити людину істинно розуміючою та об'єктивною. Уникайте його повністю.

4. Ставтесь до підлітка, як до відповідальної особистості. Коли ви ставитесь до нього з повагою і як до відповідальної людини, він автоматично починає поводитись відповідним чином.

• Допомагайте йому шукати рішення, але ніколи не нав'язуйте свою думку.
• Не поспішайте завжди пропонувати свою допомогу. З деякими проблемами нехай він упорається сам.
• Дайте йому відчути, що він досить дорослий, щоб вирішувати свої проблеми самостійно.

Як робити не слід

Ось деякі заборони, про які вам треба пам'ятати під час розмови з підлітком. Якщо ви будете уникати подібної негативної поведінки, описаної далі, це допоможе вам завоювати відвертість і довіру дитини.

1. Ніколи не реагуйте на гнів підлітка. Підлітки схильні до різких коливань настрою, пам'ятайте про це.

• Дитина часто розгублюється й не знає, як діяти. Якщо вона сердиться, не реагуйте на це занадто емоційно. Гнів ніколи не може бути відповіддю на гнів.
• Невпевненість підлітка перешкоджає йому приймати правильні рішення про те, як висловлювати свої почуття й емоції.
• Якщо ви продемонструєте у відповідь гнів, підліток просто залишить вас наодинці з вашим нападом обурення.

2. Не критикуйте. Критика може вплинути на впевненість вашої дитини в собі.

• Якщо ви хочете, щоби підліток брав до уваги вашу думку та погляди, припиніть критикувати його.
• Змініть свою негативну думку про незначні проблеми, наприклад, про те, як підліток одягається. Це допоможе вам утримувати його увагу при обговоренні більш складних питань, таких як сексуальні стосунки, наркотики й навчання.
• Часті незадоволення, бурчання та критика призведуть до того, що підліток повністю відкине вашу думку. Вони також вкрай негативно позначаються на його впевненості в собі.

3. Не питайте занадто багато. Якщо ви ставите занадто багато запитань, підлітку може здатися, що ви втручаєтеся в його особистий простір.

• Питайте тільки про те, що необхідно.
• Поважайте особистий простір вашої дитини та не примушуйте її ділитись тим, що вона хотіла би тримати при собі.
• Коли вам необхідно щось спитати в неї, стежте за своїм тоном, висловлюйтесь привітно, по-дружньому.

4. Не розкривайте секрети підлітків. Якщо підліток довіряє вам свої секрети, поважайте та захищайте їх з усією щирістю.

• Він ділиться секретом тільки тому, що довіряє вам.
• Поважайте вашу близькість і зберігайте його секрети при собі.
• Це чудовий спосіб допомогти підлітку повністю розкритись.

У статті наведені лише деякі поради про те, як слід і не слід поводитися при розмові з підлітком. І хоча чіткого плану спілкування з підлітком просто не існує, ці дрібниці допомагають пройти довгий шлях у становленні міцної основи успішного спілкування та взаєморозуміння.

П'ять секретів спілкування з підлітками

Чи знайома вам така ситуація? Зранку ваш син (підліток) надовго зачиняється у ванній кімнаті, і це в той час, коли ви поспішаєте на роботу. Ви думаєте: «Як я змогла виховати таку неуважну дитину: вона проявляє до мене справжню неповагу!». Тим часом у ванній кімнаті ваш син схвильовано дивиться на своє віддзеркалення й думає: «Я ні за що не піду до школи з таким здоровенним прищем!». Ви втрачаєте терпіння і переходите на крик, стукаєте у двері й вимагаєте, щоб він поспішав. Він у відповідь кричить: «Боже, ти ж нічого не розумієш! Залиш мене у спокої!». Коли він нарешті виходить, то мовчить та ігнорує всі ваші зауваження. У підсумку ви запізнюєтесь на роботу й відчуваєте себе цілком розбитою, не розуміючи: «Чому моя дитина мене не слухається? Невже тепер вона завжди буде мені заперечувати?».

Дистанціонування та гарячність часто є тими єдиними способами спілкування, до яких вдається ваш підліток, опинившись у складній ситуації, що, у свою чергу, провокує виникнення ще більшої кількості конфліктів. Ви й ваша дитина – це два різних світи, дві точки зору, і ваше спілкування може стати справжньою головоломкою.

Багато батьків знають про те, що чим більше вони пригнічують своїх дітей, тим більше зустрічають спротиву та затятості при відстоюванні їх юнацьких поглядів. Підлітки емоційно реагують або замикаються в собі й думають: «Мої батьки не знають відповідь, то ж який сенс намагатись розкриватися перед ними? Я тільки негативно їх налаштую». Ви повинні зрозуміти, що мовчання або гостре реагування – це їхня спроба впоратися зі стресом і захиститись. Вони просто не знають інших, більш конструктивних способів.

Ось п’ять по-справжньому корисних порад, які ви можете застосувати при спілкуванні з вашими дітьми в їх важкий підлітковий період.

1. Постарайтеся зробити все, щоб діти захотіли вас почути. Є простий та універсальний секрет, який допоможе вам ефективно контактувати з вашим підлітком: незалежно від того, наскільки це важко, постарайтесь усі ваші розмови починати зі щирої спроби зрозуміти вашу дитину, навіть якщо ви абсолютно не згодні з нею або поки не розумієте, про що вона пробує вам розповісти.

Наприклад, ваша донька, замість того щоб виконувати домашнє завдання, сидить онлайн у чаті зі своїми друзями. Це зводить вас з розуму, і ви зараз же починаєте переживати та думати: «Якщо вона не пройде ще один тест, її середній бал знизиться і вона ніколи не вступить до університету. Яке майбутнє на неї чекає?». При цьому ваша донька думає зовсім по-іншому: «Мені обов’язково треба порозмовляти з Ірою. Якщо ми сьогодні не помиримось після нашої сварки в актовому залі, усі дівчата будуть проти мене, і завтра у школі вже ніхто не захоче розмовляти зі мною». Знову ж таки, ось вони – два різних світосприйняття.

Спробуйте розпочати так: «Я розумію, наскільки тобі важко через те, що ти посварилася зі своєю кращою подругою. Однак треба буде пройти цей тест. Навчання у школі – це твоя праця, на тобі лежить відповідальність за її виконання в міру своїх здібностей. Отже давай сядемо і разом придумаємо хороший спосіб розпланувати твій вечір так, щоб ти все встигла». Тільки не кажіть: «Я розумію, але…», в цей самий момент це дискваліфікує все, що ви тільки-но сказали.

Почніть зі справжнього розуміння як з відправної точки і, перед тим як розповісти дитині про те, які зміни й корективи треба внести у своє життя, постарайтеся поставити себе на її місце. Такий підхід здатний практично чудовим чином «розкрити вуха» ваших дітей. Вони більше не будуть захищатись від вас, а навпаки, їм буде цікаво прислухатись до ваших слів.

2. Постарайтесь приборкати свою емоційну реакцію. У той момент коли ви пробуєте донести свої ідеї до підлітка, емоції можуть стати вашим ворогом. Нагадайте собі про те, що все, що він каже й робить, він робить абсолютно не для того, щоб насолити вам або чимось докорити. Так, вам можуть не сподобатись його поведінка чи думки, але постарайтеся тримати свої емоції при собі, навіть якщо ця поведінка впливає на ваш стан у цілому. Це нелегко, це важко, але це навичка, яку ви можете розвивати, як і будь-яку іншу.

Перед тим як розпочати розмову з дитиною, бажано подумки повторити таке: «Це як ділові переговори, нічого особистого». Коли ви дійсно навчитесь так думати, у вас не буде жодних причин, щоби злитись на свою дитину за те, що вона була самою собою. Її вибір може бути невірним, але це тільки тому, що в неї поки що немає потрібного набору навичок, щоби більш ефективно вийти із ситуації.

Тож ваше завдання полягає у тому, щоби супроводити її на шляху до прийняття більш грамотного та виваженого рішення, усіляко сприяючи засвоєнню потрібних навичок. Коли ви приймете це як своє батьківське завдання, то станете менш емоційними. Якщо ви знаходитесь у стані фрустрації, пам'ятайте, що не можна приймати все особисто на свій рахунок. Скажіть собі, що це всього лише звична проблема, що чекає на рішення і є частиною поточних питань виховання.

3. Ставте відкриті запитання, що вас цікавлять, але тільки не конфронтаційні. Попросіть вашого підлітка розповісти про свої ідеї та підтримайте його. Хай він побачить, що ви вірите в нього і не відчуваєте злості на його войовничі спроби утвердитись у цьому житті. Коли ви проявляє віру в його здібності та надаєте йому особистий простір для самостійного прийняття рішень, то ініціюєте розвиток у своєї дитини справжньої впевненості в собі.

Не ставте конфронтаційних запитань, що можуть спровокувати в дитини бажання захиститись від вас: «Чому ти не можеш підвестись тоді, коли треба? Що з тобою відбувається?». Краще використовуйте відкриту форму діалогу: «У тебе є які-небудь ідеї, як підвестись тоді, коли треба?». Якщо дитина каже, що немає, запропонуйте кілька ваших власних варіантів і спитайте, який з них влаштує її більше. Вашому підлітку дуже важливо зрозуміти одну річ: йому самому доведеться вирішувати свої проблеми. Не переходьте на його територію. Просто допоможіть розібратися та прийняти рішення, а також будучи поруч, дозвольте пережити закономірні наслідки його поведінки.

Ваше завдання полягає у сприянні самостійному та незалежному мисленню вашої дитини, завдяки чому вона відчує певний контроль над своїм життям. Відкрито вислухайте все, що вона скаже, та запропонуйте критично оцінити кожний з можливих варіантів. Що в них дійсно ефективно, а що проблематично для виконання? Якими можуть бути наслідки та пов’язані з ними переживання, як вона буде справлятися з ними?

4. Не відчувайте, що маєте якісь потреби, будьте незалежними. Намагайтесь не відчувати глибоку потребу в тому, щоб ваш підліток обов’язково співробітничав з вами чи завжди поводився добре. Коли ви чогось вимагаєте від своєї дитини – чогось, що покращить ваше самопочуття (і заспокоїть вас), ви стаєте вразливими, тому що вона зовсім не повинна давати вам це. Не отримуючи бажаного, ви будете ще більше прагнути контролювати свою дитину та маніпулювати нею. У свою чергу, ваш підліток буде ставати все більше й більше неслухняним або слухняним пасивно – у будь-якому випадку нічого доброго.

Правда в тому, що для отримання почуття внутрішнього комфорту вам за великим рахунком ніхто не потрібен. Ви можете самі вирішувати свої власні проблеми й відчувати впевненість у своїх силах. Тож якщо ваш підліток щось робить певним чином, це його проблема – проблема, яку йому теж треба буде вирішити самому. Ваше завдання – подумати над тим, що ви зробите по відношенню до нього та як відреагуєте на його поведінку. Це як раз повністю у ваших руках.

Спитайте себе: «Як я хочу діяти незалежно від того, що зробить моя дитина? З чим я можу миритись, а з чим ні?». Зберіть усі сили та скажіть собі: «Якщо моя дитина кричить на мене, замість того, щоб відчувати гостру потребу в тому, щоб вона припинила кричати, я можу просто розвернутись, піти геть і не втягуватись у конфлікт». Покажіть дитині, що не станете розмовляти, доки вона не підійде до вас увічливо та делікатно.

Сенс ось у чому: коли ви не намагаєтеся примушувати дитину змінитись або відповідати певному шаблону, то можете виробити для себе вірну позицію. Як наслідок, ваша дитина стане більш слухняною, тому що не буде кому чинити спротив. Якщо ви робите спроби контролювати її та управляти нею, та ще й не реагуєте на неї, вона буде змушена боротися із самою собою, а не з вами.

5. Нічого не робіть, доки обидва не заспокоїтесь. Ще одне правило: нічого не робіть до тих пір, доки ви й ваша дитина не станете абсолютно спокійними. Просто нічого не робіть, нічого не кажіть. Ви можете, якщо потрібно, взяти тайм-аут на кілька хвилин або на стільки, на скільки буде потрібно. Коли емоції стабілізуються, сядьте та порозмовляйте. Дуже неефективно робити спроби починати обговорювати серйозні теми чи приступати до розв'язання конфлікту, перебуваючи в самому розпалі сварки. Тож, якщо ви або ваша дитина засмучені, зробіть паузу й поверніться до розмови тільки тоді, коли зможете порозмовляти у спокійному тоні.

Якщо при спробі порозмовляти ваша дитина грубить або переходить межі дозволеного, усе одно тримайте себе в руках і зробіть усе можливе, щоб не втягнутись у конфлікт. Якщо в даний період часу ваші стосунки такі, що забезпечити відкриту, поважну бесіду неможливо, пам'ятайте, що проявляти мудрість і сталість – це все-таки ваше завдання.

Придумайте собі який-небудь ситуативний девіз, наприклад: «Я в цей конфлікт не втягнусь, що б не було». Якщо ви зможете раз від разу слідувати цим словам, то з часом бунт та антагонізм стихнуть. І не переживайте, якщо іноді ви все-таки втягнетесь у негатив – залишатися сильним дуже непросто. А ще хороші новини полягають в тому, що чим більше ви будете відмовлятися брати участь у непотрібних сварках, тим легше вам буде зберігати спокій.

Як домагатись від підлітків свого

Скільки разів ваш підліток порушував обіцянку прибрати у своїй кімнаті, розвісити білизну на сушарці або помити свою тарілку ще до того, як залишки їжі скам'яніють на її поверхні? Якщо ви не відповіли: «Багато разів!», то у вас не зовсім звичайний підліток.

То чому ж підлітки порушують свої обіцянки? Вони забувають! Тому що вони зайняті своїм підлітковим життям, і виконання обіцянок перед батьками не є для них пріоритетом. На даному етапі їхні пріоритети – це друзі, ґаджети, одяг, музика, соціальні мережі, пошук свого ставлення до навчання, сексуальних стосунків, тютюну та спиртного, а також індивідуалізація – пошук себе поза контекстом сім'ї.

Тому виконання домашніх обов'язків або інших обіцянок перед батьками не входить навіть у топ-100 їхніх проблем. Але це не означає, що підлітків повинні звільняти від домашніх обов'язків або інших зобов'язань перед своєю сім'єю.

Діти повинні слухати батьків, допомагати їм по господарству, щоб розвивати в себе відповідальність, співпрацю, уміння віддавати й багато інших життєвих навичок. У той же час батьки, бажаючи ефективно досягати своїх виховних цілей, повинні делікатно, з гідністю й повагою увійти у світ підлітків, добре розуміючи їхні життєві завдання та пріоритети.

Як батькам домагатися свого від підлітків

Нижче описані чотири кроки, чотири помилки й чотири підказки про те, як батькам ефективно вести себе зі своїми дітьми-підлітками, щоб домогтись від них бажаної поведінки.

Чотири кроки, щоб домогтися від підлітків бажаної поведінки

• Обговорюйте наявні проблеми в суто дружній атмосфері, даючи можливість кожному висловитись і бути почутим.
• Використовуйте «мозковий штурм» для пошуку можливих рішень і вибирайте з них те, яке влаштовує всіх.
• Установлюйте дедлайн виконання обіцянок (аж до хвилин).
• Майте на увазі, що діти є діти (нехай вони й трохи подорослішали), і, цілком можливо, що вони порушать строки виконання своїх обіцянок, тому просто продовжуйте дотримуватися свого боку домовленостей, нагадуючи дитині про її обіцянки.

Викладена вище концепція проста, але вона не спрацює, якщо ви припуститесь таких помилок.

Чотири помилки, яких припускаються батьки, намагаючись домогтись від підлітків свого

• Батьки хочуть, щоб діти мали ті ж пріоритети, що й дорослі.
• Батьки дорікають і критикують дітей замість того, щоби по-доброму, але в той же час непохитно нагадувати дитині про її обов'язки.
• Батьки не досягають конкретних домовленостей з дитиною, у тому числі і про строки виконання обіцянок.
• Батьки не зберігають гідність і повагу у ставленні до дитини й самих себе.

Після того як ви ознайомилися з чотирма кроками й чотирма помилками, ви все одно можете зіштовхнутися із труднощами, якщо не врахуєте чотири підказки про ефективну роботу з підлітками.

Чотири підказки про ефективну роботу з підлітками

• Коментуйте невиконання обов'язків простими й короткими фразами: «Я помітила, що ти не помив посуд. Чому б тобі не зробити це зараз?».
• У відповідь на заперечення спитайте: «Про що ми з тобою домовлялись?».
• У відповідь на подальші заперечення не кажіть ні слова, а використовуйте невербальну комунікацію (укажіть на годинник, багатозначно посміхніться або обійміть дитину і знову вкажіть на годинник).
• Коли дитина все ж відреагує на ваші нагадування (іноді з удаваним роздратуванням), скажіть їй: «Дякую за те, що ти дотримуєш свого слова!».

Для того щоби батьки могли домогтись від підлітків свого, вони повинні спиратись не на покарання, які тільки провокують бунт, а на розуміння й повагу, поєднані з добротою й непохитністю, а також на встановлення позитивного зв'язку з підлітком. У даному випадку позитивний зв'язок є невід'ємною частиною двоскладового виховного процесу: це встановлення позитивного зв'язку + позитивна корекція, оскільки корекція поведінки без установлення позитивного зв'язку з дитиною буде завжди непродуктивною.

Викладена методика ефективна тоді, коли в батьків сформовані доброзичливі стосунки з дитиною, і вона не налаштована проти них.

Якщо описана методика не діє, краще вам залишити на час усі інструменти дисципліни й зосередитись на тому, щоб відновити позитивний зв'язок з вашим підлітком, заснований на безумовній любові. Один із способів реалізувати такий підхід – сказати: «У мене виникло відчуття, що ми намагаємося довести один одному, хто з нас сильніше, і я бачу, у чому тут не правий(а) я сам(а). Вибач мені! Ти дуже дорогий мені, щоб дозволити цьому зіпсувати наші стосунки. Давай переведемо дихання на якийсь час, а потім повернемось до наших проблем».

Як допомогти підлітку приймати розумні рішення

Батькам хочеться, щоби підліток приймав мудрі рішення. Але найчастіше він не у змозі вибрати правильний шлях, і в результаті вам усе одно доводиться втручатись. Як батькам вам необхідно дотримуватись межі між наданням підліткам занадто великої свободи та надмірної опіки над ними. При цьому важливо пам'ятати, що підліткові навички прийняття рішень є невід'ємною частиною дорослішання й, безумовно, однією з найскладніших навичок.

Далі запропоновано кілька простих, але важливих порад, які вам варто використовувати, щоб допомогти своєму підлітку приймати власні рішення.

Як допомогти підлітку прийняти правильне рішення?

У той час як ваша дитина прагне багато свободи, ви хочете забезпечити її безпеку. У міру дорослішання підлітка надайте йому право вибору. Збільшення ступеня незалежності забезпечує більшу свободу, яка, у свою чергу, вселяє віру у власні сили та можливості дитини приймати правильні рішення.

Проведені дослідження доводять, що підлітки у віці від 13 до 18-ти років мають потребу в наставництві при прийнятті рішень. Це вік, коли частина мозку дитини, що відповідає за задоволення, домінує над частиною, що відповідає за логіку та побудову правильних умовиводів.

Ось три запитання, які ви повинні постійно ставити підлітку:

• Ти вважаєш свою поведінку безпечною?
• Ти думаєш, що зробив розумно і цей вчинок принесе тобі користь у довгостроковій перспективі?
• Ти думаєш, що поводишся справедливо по відношенню до інших людей?

Способи розвитку в підлітків навичок прийняття рішень

• Прийняття важкого рішення насправді означає звернення до надто великої кількості нюансів. Найкращим підходом до прийняття правильного рішення в цьому випадку буде розуміння, у чому конкретно полягає питання (або ж питання). Наприклад, коли ви з'ясовуєте, яка школа краще підійде для вашої дитини, повідомте їй про різні критерії, які необхідно враховувати при прийнятті даного рішення.
• У випадку, якщо у вас величезний список варіантів рішення, складіть список своїх основних переваг, а потім порівняйте його зі списком своїх вимог.
• Ваш підліток повинен розуміти, що рішення, які ви приймаєте, реалістичні. Це також ефективний спосіб допомогти вашій дитині стати критичною по відношенню до самої себе.
• Допоможіть підлітку зрозуміти, як його рішення впливають на інших людей. Нехай він усвідомлює, що, перш ніж прийти до рішення, треба врахувати безліч чинників. Наприклад, якщо він хоче стати вегетаріанцем, треба подумати над тим, як це вплине на людей, які зберуться з ним за одним столом.
• Візьміть за правило завжди надавати підлітку достатньо часу для роздумів перед прийняттям рішення.
• Поділ одного великого рішення на кілька дрібніших гарантує успіх. Маленькі кроки допомагають визначити, рухаєтесь ви у правильному напрямку чи ні. Контролюйте наслідки рішень, які приймає підліток. Наприклад, ви можете попросити його спробувати спочатку скоротити споживання м'яса, птиці та риби, перш ніж стати вегетаріанцем у повному розумінні цього слова.

Процес прийняття підлітком рішень вимагає практики. У міру дорослішання дитини її виховання набуває більше характеру рекомендацій та наставництва, ніж контролю. Щоби підтримати дитину у прийнятті відповідальних рішень, діліться своєю любов'ю, досвідом, довірою та часом.

Хоча підлітки зазвичай піддають сумніву досвід, переконання та цінності своїх батьків, необхідно намагатись підтримувати їх протягом всього часу дорослішання. Однак пам'ятайте: чим більше ви їх контролюєте, тим сильніше вони повстають і чинять опір. Будьте тактовними у своєму підході.

Як допомогти підлітку розвинути впевненість у собі

Підлітковий вік немов сутінкова зона, адже ваш син чи донька вже не дитина, але ще й не дорослий. Більшість підлітків розгублені, небезпечні й несвідомі у ставленні до самих себе. Але саме батьки можуть допомогти їм знайти, розвинути та зміцнити впевненість у собі. Пам'ятайте: риси дитини, формуванню яких ви посприяєте сьогодні, вплинуть на хід усього її подальшого життя. Тому вкрай важливо розвивати в неї самоповагу й адекватну самооцінку.

Що таке впевненість у собі?

Не таємниця, що впевненість у собі є найважливішим ключем до досягнення успіху в житті. Упевненість у собі – це те, що відчуває людина, сприймаючи саму себе, це її позитивна оцінка своїх здібностей і можливостей.

• Упевненість у собі впливає на те, як людина діє привселюдно.
• Також вона чітко відображає вчинки й поведінку людини.
• Здорове почуття впевненості в собі відіграє важливу роль у формуванні особистості.
• Позитивний розвиток почуття впевненості в собі безпосередньо впливає на ступінь щастя людини.

Чому підлітку необхідна впевненість у собі?

Упевненість у собі дає підлітку можливість сміливо долати всі проблеми й невизначеності життя, а також стійко сприймати всі розчарування, злети й падіння.

• Взаємовідносини, емоції, тиск однолітків, конкуренція й завищені очікування можуть серйозно похитнути впевненість підлітка в собі.
• Позитивна самооцінка допомагає йому домагатися своїх прагнень і здійснювати задумане в житті.
• Почуття власної гідності допомагає підлітку налагодити взаємозв'язок і взаємини, стати щасливою та внутрішньо сильною людиною.

Роль батьків у формуванні в підлітка почуття впевненості в собі

Роль батьків у формуванні в підлітка впевненості в собі є визначальною. Ваша підтримка здатна в довгостроковій перспективі допомогти йому сформувати власну особистість.

• Найбільше на підлітка впливають ваші дії та слова.
• Те, як ви ставитесь до нього, і те, як ви вчите його ставитись до самого себе, безпосередньо впливає на рівень його впевненості в собі.
• Те, як ви ставитесь до підлітка, установлює критерії ставлення до нього інших людей!

Десять порад про те, як посилити в підлітка почуття впевненості в собі

У підлітковому віці дитина трансформується в дорослу людину. І необхідний інструментарій, який здатний допомогти їй у проходженні цього чутливого процесу, є тільки в батьків (наприклад, терпіння та стійкість). Далі описуються кілька найпростіших і корисних порад, як сприяти розвитку впевненості в собі вашому підлітку.

1. Демонструйте повагу до підлітка. Не забувайте, що перед вами вже не дитина, а майже доросла людина, і тому вона заслуговує на повагу, як і будь-яка доросла.

• Коли ви звертаєтесь до підлітка, завжди проявляйте повагу. Не дозволяйте собі зарозумілий або зневажливий тон!
• Завжди ставтеся з повагою до проблем і страхів підлітка. Не дозволяйте собі сприймати його переживання й побоювання як дитячий неспокій.

2. Часто хваліть підлітка. Ви повинні часто хвалити дитину. Будьте щедрі на щирі компліменти.

• Коли ви хвалите підлітка за те, що він зробив щось корисне, це піднімає його впевненість у собі до небес і надихає наступного разу зробити ще краще.
• Завжди висловлюйте своє позитивне ставлення й давайте дитині зрозуміти, як добре, що вона у вас є і як ви нею пишаєтесь.

3. Уникайте критики. Намагайтесь уникати критики на адресу дитини, наскільки це тільки можливо. Критика може завдати шкоду самооцінці підлітка.

• Якщо ви не схвалюєте чи вам не подобаються певні моменти або ситуації із життя вашого підлітка, знайдіть час сісти й порозмовляти з ним про це.
• Підлітки часто приймають критику за кепкування або спробу присоромити їх. Але у випадку, якщо критика неминуча, постарайтесь уважно стежити за своїм тоном.

4. Заохочуйте позакласну діяльність дитини. Підлітку необхідне певне хобі.

• Заохочуйте його участь у різних видах діяльності. Підлітку важливо досягати успіху в тому, що він любить.
• Позакласні заходи – це прекрасна можливість дізнатися, що таке успіх, перемога, невдача, проблеми. Такі види діяльності додають підлітку впевненості у власних силах.
• Позакласні заходи розвивають позитивний командний дух і допомагають навчитися спільної роботи для досягнення спільної мети.

5. Підтримуйте дружбу підлітка. Ви не зможете контролювати, призначати й вибирати друзів своєї дитини. Краще навчіть її поваги та прийняття.

• Взаєморозуміння та повага важливі в будь-яких взаєминах. Навчіть підлітка цінувати своїх друзів.
• Коло друзів вашого підлітка також впливає на його впевненість у собі. Розкажіть йому, кого можна вважати справжнім другом.

6. Зовнішність значення не має. Більшість підлітків потрапляють під тиск однолітків. Для них зовнішній вигляд дуже важливий. Вони жадають виглядати, як моделі та знаменитості, і коли не можуть досягти бажаного й набути яскраву, вражаючу та незабутню зовнішність, їх почуття впевненості в собі стрімко падає.

• Важливо пояснити дитині, що зовнішність значення не має.
• Що дійсно важливо, так це хороші манери, гігієна, ясний і здоровий розум і тіло.

7. Зосереджуйте увагу на сильних сторонах дитини. Навчіть підлітка фокусуватись на своїх сильних якостях. Ніколи не порівнюйте його з однолітками, друзями, рідними і двоюрідними братами та сестрами.

• Ваш підліток повинен усвідомити, що в кожної людини є свої сильні сторони, порівняння сприяє лише суперництву й не приносить користі.
• Йому також слід зрозуміти, що конкурувати необхідно тільки з самим собою, і прекрасний спосіб покращити власні результати – це зосередитись на своїх сильних сторонах.

8. Учіть підлітка бути сильним. Допоможіть йому виробити певний імунітет у реагуванні на образи чи обзивання однолітків або інших людей. Передражнювання впливає на впевненість у собі кожного підлітка.

• Повчальне правило життя стверджує: «Стійко витримуй випробування, а свої переживання приховуй за привітною посмішкою». Підліток повинен навчитися стримувати негативні емоції до певної міри, не втрачаючи холоднокровності.
• Ваш підліток повинен знати, що словесне знущання не ранить і воно жодним чином не повинно впливати на його впевненість у собі.

9. Звертайтесь по професійну допомогу. Якщо ваш підліток страждає від серйозного браку впевненості в собі й це починає впливати на його успішність і соціальне життя, вам може знадобитись допомога із зовні.

• Спочатку можна спробувати знайти способи вирішення проблеми на сімейній раді з родичами.
• Якщо це не допомагає, то краще звернутись по професійну допомогу, яка виявить реальну причину невпевненості в собі й допоможе дитині позбутись низької самооцінки.

10. Підтримуйте підлітка. Ви, ймовірно, навіть не уявляєте, наскільки прості, буденні жести та слова можуть зміцнити впевненість вашої дитини в собі. Підліток повинен розуміти, що в будь-яку хвилину ви готові прийти йому на допомогу, незважаючи ні на що.

• Ваша підтримка може діяти як каталізатор впевненості в собі вашого підлітка.
• Якщо дитина знає, що в неї є підтримка й вона може покластись на вас і розраховувати на вашу допомогу, вона буде намагатись долати життєві труднощі зі ще більшою силою та впевненістю в собі.

Намагайтеся чемно та ввічливо долати будь-які труднощі виховання підлітка. Пам'ятайте, що це всього лише певний етап життя і найближчим часом він закінчиться. Пам'ятайте про те, що підліткові проблеми і тривоги – це частина процесу дорослішання. Просто наберіться терпіння й допомагайте своїй дитині з усією щирістю.

Як стати кращими батьками для дитини

Бути батьками – це прекрасний досвід для будь-якої сімейної пари, але в той же час це й нелегка праця. У житті бувають моменти, коли здається, ніби батьківська місія провалилась. Але всі ці злети й падіння є закономірною частиною «професії» батьків. Перемоги та поразки на цих теренах збагачують батьків досвідом виховання. У даній статті пропонуються ефективні поради, які дійсно допоможуть вам впоратися з найбільш поширеними проблемами процесу виховання дітей.

Здорові відносини між вами та вашою дитиною дійсно важливі, оскільки вони впливають на весь хід її життя. Якщо в дитини добрі стосунки з батьками, то вона довіряє їм, поважає і слухається їх. І навпаки, якщо в дитини напружені відносини з батьками, вона, швидше за все, буде ігнорувати їх думку й перестане їм довіряти.

Двадцять дев'ять кращих порад для батьків

Предмет виховання дітей вивчений досить добре. Однак стандартних правил виховання не існує так само, як не існує універсальних критеріїв визначення зразкових батьків. Проте постійний процес пізнання та покращення навичок виховання ще нікому не принесли шкоди.

Вивчіть запропоновані поради про виховання, і вони допоможуть вам у складних ситуаціях, які неминуче трапляються у виховному процесі.

1. Ваша дитина – ваша гордість

Ви повинні бути вдячними долі за свою дитину. Ви повинні розуміти, що у світі багато людей, у яких немає можливості відчувати таке щастя. Вони готові все віддати за надію стати батьками. Тому будьте щасливими від того, що Бог зробив вам такий чудовий подарунок. Відчуйте себе щасливчиком і нехай ваша дитина відчуває те ж саме. Ніколи не нарікайте на дитину й не дозволяйте їй переживати подібні почуття.

2. Ніколи не порівнюйте свою дитину з ким-небудь

Порівнювати свою дитину з ким-небудь – це злочин, друзі це, рідні чи двоюрідні брати й сестри, а також її однолітки. Треба розуміти, що кожна дитина унікальна й особлива. У кожної дитини свої мрії та амбіції, і обов'язок батьків поважати прагнення своїх дітей. Якщо до однієї дитини ставляться гірше, ніж до іншої, вона поступово стає жертвою комплексу неповноцінності та втрачає впевненість у собі. Тому дуже важливо приймати дітей такими, якими вони є, і нехай вони здійснюють свої мрії так, як хочуть.

3. Ніколи не вдавайтесь до жорстокого покарання

Дитина перестає бути самою собою, якщо не робить помилок. Це не означає, що ви повинні закривати очі на всі її відхилення від норм поведінки. Але головна думка полягає в тому, що покарання або реакція на певну поведінку дитини повинні бути справедливими й розумними. За жодних обставин не піддавайте дитину фізичному насильству! Крім того, що вона втратить повагу до вас, дитина може вирости жорстокою чи стане більш агресивною у своїй поведінці. Завжди знаходьте інші варіанти дати дитині слушний урок моралі.

4. Для пояснень використовуйте закономірні наслідки поведінки дитини

Скільки б ви не сварили, не карали своїх дітей за помилки, вони ніколи не усвідомлять своєї провини. Кращий спосіб виховання полягає в тому, щоби змусити їх відчути на собі закономірні наслідки їхньої поведінки. Якщо дитина не тримає свою кімнату в порядку, не сваріть її й не проявляйте насильство. Дозвольте відчути логічні наслідки. У такій обстановці речі дитини почнуть губитись і зникати, що значно ускладнить їй життя. Тоді вона зрозуміє, як важливо утримувати свою кімнату в порядку. Хоча цей варіант вимагає часу, але урок, який отримає ваша дитина, буде набагато ефективнішим.

5. Будьте батьками, коли це необхідно

Уважається, що слід бути другом для своєї дитини. Дійсно, так, але це жодним чином не повинно заважати вам залишатись батьком. Як батько ви не повинні ігнорувати помилки дітей і залишати без уваги їх неправильні рішення. Ви повинні пояснювати їм, що добре, а що погано. Не бійтеся зробити дитині зауваження, навіть якщо при цьому вона сердиться на вас. Краще впоратися з тимчасовим гнівом, ніж з дитиною, яка стала на хибний шлях. Тому, якщо того вимагає ситуація, ви повинні проявити суворість.

6. Пам'ятайте про вік дитини

Дуже важливо міняти стиль виховання в міру дорослішання дитини. Ставитись до дитини-підлітка як до малюка неправильно. «Нависати» над дитиною, стежити за кожним її рухом, бути «батьком-гелікоптером», який кружляє і кружляє над дитиною, добре тоді, коли вона ще немовля, але в більш пізньому дитячому віці такий стиль виховання, безумовно, призведе до неприємних наслідків. У міру дорослішання кожна дитина вимагає все більше й більше незалежності. Не залишайте цю потребу без уваги й надавайте їй відповідний особистий простір. Навіть якщо вам важко змінити спосіб прояву турботи й любові до своєї дитини, пам'ятайте, що виховання відповідно до її віку – це необхідність.

7. Не дуже покладайтесь на думку інших людей

Як тільки ви стали батьком, усі кинулись до вас з різними порадами та пропозиціями, яких ви не просили. Але це не означає, що варто виконувати все, що вам говорять. Треба розуміти, що у кожної сім'ї своя історія та свої умови. Те, що допомагає у вихованні однієї дитини, може виявитись не суттєвим для вас. Завжди варто прислухатись до порад інших людей, але застосовувати треба тільки ті з них, які дійсно підходять вам і вашій дитині. Ви краще знаєте своїх дітей, і вам судити, що для них правильно, а що ні.

8. Ваші дії говорять гучніше, ніж слова

Часто батьки виховують і повчають своїх дітей, але їхні слова не завжди підкріплюються діями. Це найбільша помилка, яку ви можете допустити. Ваша дитина не стільки сприймає те, що ви кажете, як наслідує те, що ви робите. Так що будьте обережними, коли здійснюєте вчинки на очах ваших дітей. Вони швидко вчаться й легко розуміють усе, що ви робите. Навіть якщо ви рідко дієте певним чином, вони все запам'ятовують і наслідують вас. Тому сто разів подумайте, як поводитися у присутності своєї дитини.

9. Не топіть дітей у своїй любові

Вища якість батьків – це безумовна любов і прихильність. Але необхідно визначити межу, за якою ваша прихильність починає псувати дитину. Помічено, що дитина, про яку батьки піклуються надмірно, стає розбещеною й виходить з-під контролю. Тому обов'язково треба проявляти свою любов, прихильність і турботу до дітей, але в той же час необхідно навчати їх правильних життєвих цінностей. Батьки ніколи не повинні бути занадто терпимими й безмежно задаровувати своїх дітей матеріальними цінностями.

10. Дитина повинна відчувати себе в безпеці

Поруч з вами дитина повинна відчувати себе в цілковитій безпеці. Уникайте ворожої атмосфери в сім’ї. Діти часто бояться сварок і сперечань між батьками. У подібних ситуаціях ваш малюк не тільки вчиться лаятися, при цьому страждає його почуття безпеки. Розкажіть дитині, що розходження в думках можна залагодити мирним шляхом. Загалом, почуття приналежності до сім'ї повинно супроводжувати дитину завжди.

11. Слухайте, слухайте і ще раз слухайте

Це найважливіша й одна з найкращих порад для батьків про виховання дітей. Намагайтеся вступати в діалог зі своїми дітьми й незмінно уникайте монологів. Слухайте й намагайтеся зрозуміти страхи, сумніви та тривоги ваших дітей, це їх заспокоює. Візьміть за правило проявляти інтерес до того, що робить ваша дитина, а також до того, що вона каже. Таким чином, якщо ви проявляєте до дитини щирий інтерес і співпереживання, є всі шанси, що вона довірить вам свої проблеми, а не звернеться по допомогу до друзів або сторонніх людей. Також, якщо ви хочете, щоб дитина слухала вас, ви повинні прислухатись до неї.

12. Проводьте достатньо часу зі своїми дітьми

Якщо обоє батьків працюють, а дитина залишається на самоті або під наглядом няні, така ситуація може стати проблемою. Адже в цьому випадку батьки проводять з нею дуже мало часу. Тому, незважаючи на напружений робочий графік, постарайтеся приділяти дитині більше часу. Альтернативи батьківській увазі не існує. Розмови про повсякденне життя, прогулянки на свіжому повітрі або будь-яка інша спільна діяльність творять дива у зміцненні вашого зв'язку з дитиною. Докладайте особливі зусилля, щоби стати важливою частиною її життя. В іншому випадку ви ризикуєте не помітити, як ваші діти виростатимуть, і згодом шкодуватимете про втрачені миттєвості раннього періоду їхнього життя.

13. Спочатку пояснюйте, а потім втілюйте

Батьки мають право встановлювати дисциплінарні правила та методи впливу за їх порушення й непокору. Але вони часто забувають, що дитина теж має право вимагати пояснень значення цих правил. Ви не повинні нав'язувати дитині свої правила, не пояснивши, чому ж вони так необхідні. Належні пояснення важливості правил і наслідків їх порушення допоможуть дитині дотримуватись їх і знизять можливість порушення. Найчастіше корисно узгоджувати з дитиною те чи інше правило поведінки і враховувати її думку, щоб дитина не порушувала це правило в майбутньому.

14. Живіть сьогоденням

Дуже часто батьки хочуть, щоб їхні діти виросли швидше, а потім сумують за тими часами, коли діти були маленькими. Добре, якщо ви живете сьогоденням і приймаєте дитину виключно в її нинішньому стані. Беріть якомога більше від сьогодення й насолоджуйтесь кожною миттю, адже вона неповторна. Коли ваша дитина ще маленька, нехай вона поводиться по-дитячому, але не варто очікувати подібної поведінки від повнолітнього юнака. Не квапте події, розслабтесь.

15. Припиніть вимагати поваги

Повага – це те, що завжди приходить природно, її не можна нав'язати. Тому, замість того щоб закликати дитину поважати вас, станьте гідним її поваги. Коли діти маленькі, батьки – їх єдиний зразок для наслідування, а коли дитина дорослішає і вступає у взаємини з іншими людьми, вона починає порівнювати вас з ними. Як батьки ви повинні стати найпривабливішими людьми для вашої дитини, цим ви завоюєте її повагу.

16. Допомагайте дитині залишатися самою собою

Дозвольте вашому малюку досліджувати й випробовувати світ по-своєму. Проявляючи надмірну турботу, ви заважаєте процесу дорослішання й становлення його особистості. Дозвольте йому робити помилки та вчитись на них. Не приймайте рішення за нього, нехай дитина сама вибирає з наданих варіантів і відчуває наслідки свого вибору. При досягненні певного віку дитина неминуче стає незалежною. Але замість того, щоб чекати настання цього моменту, краще з раннього віку привчати дитину до незалежності. При цьому ви повинні підтримувати її та з легким серцем виправляти наслідки неправильних рішень.

17. Станьте невід'ємною частиною життя своєї дитини

Коли ваша дитина ще немовля, ви знаєте про її життя все. Але як тільки вона дорослішає, виходить з дому й починає вести соціальне життя, ви можете залишитись на узбіччі. Не дозволяйте цьому статися. Це не означає, що ви повинні бути настирливими, але ви завжди повинні бути готовими взяти участь у житті дитини. Як відповідальний батько, ви повинні систематично спілкуватися з учителями дитини, знати її друзів, її симпатії й антипатії, побоювання й сумніви. Ви повинні стати невід'ємною частиною життя дитини. Межа між наданням певної свободи дій і повною незалежністю дуже тонка, але ви повинні підтримувати баланс і дотримуватись установлених меж.

18. Довіряйте своїй інтуїції

Уважається, що батьківська інтуїція ніколи не підводить, особливо материнська. Між матір'ю й дитиною існує невидимий зв'язок, тому завжди довіряйте своєму «шостому почуттю» і вживайте відповідні заходи. Багато батьків засвоюють цей урок досить пізно й потім шкодують, що свого часу не довіряли інтуїції й не робили відповідних кроків. Наприклад, якщо вам здається, що дитина потрапила в погане оточення, то в більшості випадків ви праві. Ви повинні реагувати негайно, не чекаючи подальших підказок. При цьому не бійтеся гніву вашої дитини. Вірите ви чи ні, але ваша інтуїція завжди підкаже вам, що робити, і ваш вибір – прислухатись до неї чи ні.

19. Будьте готовими до гіршого

Батьки часто очікують від своєї дитини тільки найкращого. Але іноді їхня думка може не збігатися з думкою дитини. Батьки часто намагаються реалізувати власні амбіції чи нездійснені мрії через своїх дітей. Але це може покласти на вашу дитину вантаж невиправданих очікувань. Нехай дитина сама визначає власні мрії та орієнтири в житті. Батькам слід лише спрямовувати її й у жодному разі не нав'язувати власну думку. Тому будьте готовими до небажаних проявів, але доки в дитини є чітке розуміння та впевненість у життєвих пріоритетах, вам не варто надто турбуватись.

20. Будьте послідовним

Бути гнучким не означає бути послідовним, проте ці поняття не зовсім протилежні. Якщо ви встановлюєте дисциплінарні правила й часто міняєте їх, як вам заманеться, то ви не гнучка людина у своїх діях, а непослідовна. Непослідовність ваших слів, думок і дій може дати помилковий посил вашій дитині й заплутати її. Ви повинні дотримуватись установлених правил гри. Як тільки ви починаєте відходити від них, дитина може відчути, що ці правила не важливі й почати ставитись до вас, як до набору безпідставних правил. Ви проявляєте гнучкість, якщо міняєте правила у виняткових випадках. Така гнучкість прийнятна як вимушена необхідність.

21. Шукайте позитивні моменти в усьому

Більшість батьків занадто серйозно ставляться до виховання. Однак чим серйозніше ви ставитесь до цього процесу, тим складнішим він стає. Ефективна порада про виховання дітей така: іноді важливо просто розслабитися, припинити переживати й дозволити подіям іти своєю чергою. Спробуйте знайти позитивні моменти й цікаві аспекти виховання, інакше весь цей процес стане нудним. Додайте веселощів у повсякденні справи, тим самим ви внесете у своє життя пожвавлення. Ви повинні розуміти, що помилки не смертельні, а позитивний настрій має велике значення для результатів виховного процесу.

22. Хваліть дитину на людях, а сваріть наодинці

Ударити дитину або вилаяти привселюдно – це найгірше, що з нею може статись. Ніколи так не робіть. Щоразу, коли вам треба зробити зауваження або насварити дитину, залишіться з нею наодинці. Якщо це відбувається у присутності інших, самооцінка дитини одразу ж падає. Крім того, коли ви сварите дитину, слід залишатись позитивним і добрим, а не жорстоким і серйозним. Дитина дуже чутлива до таких ситуацій, і вони можуть суттєво вплинути на її психіку. З іншого боку, якщо ви хочете похвалити дитину за хорошу роботу, завжди робіть це привселюдно. Діти відчувають себе щасливими, якщо ви хвалите їх перед друзями, однокласниками чи старшими. Дотримуйтеся цього золотого правила, і ви здобудете повагу й довіру вашої дитини.

23. Допомагайте дітям розвивати соціальні навички

Якщо батьки не можуть прищепити дітям правильні навички спілкування й поведінки, такі діти виростають погано вихованими й залишаються на узбіччі життя. Ваша основна відповідальність зробити дитину соціально адаптованою. З ранніх років прищеплюйте дитині навички хорошої поведінки й хороші манери. Якщо дитина виростає грубою й нечемною, основна причина цього – брак належного виховання. Таким чином, щоб уникнути звинувачень у поганому вихованні своєї дитини, з дитинства вчіть її основ етикету й допоможіть розвивати свої соціальні навички й покращувати співвідношення соціального та хронологічного віку.

24. Підлітки вимагають особливої турботи

Підлітковий вік уважається особливо складним етапом виховання дітей, на якому від батьків вимагаються щира турбота та вміння знаходити спільну мову. Підлітковий вік також найбільш чутливий, а значить, виховання дитини в цей період закладає основи її майбутнього благополуччя. При цьому однаково небезпечним буде занадто байдуже або надмірно заступницьке ставлення до неї. Кращий спосіб стати хорошим батьком підлітка полягає в тому, щоб дозволити йому бути незалежним і вільним, трохи відсторонившись і одночасно уважно контролюючи його поведінку.

25. Будьте надзвичайно терплячі

Основною якістю батьків має стати терпіння. Альтернативи терпінню не існує. Ви повинні залишатися спокійним у будь-якій ситуації та тамувати свій гнів. На кожному етапі виховання дитини вам доведеться проходити тест на терпіння, але як тільки ви опануєте це мистецтво, вам стане значно легше виховувати її. Щоразу, коли ви опиняєтесь на межі істерики й паніки, кажіть собі, що все минає, мине й це.

26. Залишайтесь розслабленими й спокійними

Якщо ви знаходитесь у стані стресу і впадаєте в паніку через дріб'язковий привід, це певним чином впливає на вашу дитину. Стрес у будь-якій формі неприйнятний як для вас, так і для вашого малюка. Спокійна обстановка в сім’ї допомагає дитині розвиватись емоційно врівноваженою особистістю.

27. Показуйте приклад

Будьте прикладом для своєї дитини. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була дисциплінованою, у першу чергу ви повинні практикувати самодисципліну. Перш ніж повчати свою дитину, самі зробіть щось. Якщо ви поважаєте оточуючих вас людей, ваша дитина також навчиться поважати їх, спостерігаючи за вами. Якщо у вас щирі взаємини із друзями, сусідами, колегами по роботі, родичами й батьками, дитина прийме у вас цю естафету й буде поводитись відповідним чином.

28. Налагодьте відкритий канал зв'язку з дитиною

Дуже важливо налаштувати чіткий канал зв'язку зі своєю дитиною. Навіть коли вона всього лише немовля, систематично розмовляйте з нею, це допоможе зміцнити зв'язок між вами. Розмова з малюком допомагає йому розвивати свою мову та словниковий запас. Коли ваша дитина подорослішає, відкритий канал зв'язку допоможе вам дізнатись і зрозуміти, що відбувається в її душі. Замість використання різних пристроїв і гаджетів для визначення місцезнаходження вашої дитини краще порозмовляйте з нею один на один. Середовище, яке сприяє дискусіям і діалогам, має першорядне значення для того, щоб дитина стала більш упевненою, захищеною, незалежною.

29. Вірте у свою дитину

Батьки готові надати своїй дитині всю необхідну допомогу. Але пам'ятайте, що надмірна м'якість і потурання мають негативний вплив, оскільки дитина стає занадто залежною від вас. Така залежність заважає її емоційному та інтелектуальному розвитку. Буде добре, якщо ви дозволите дитині самій виконувати завдання, і навіть якщо в неї щось не вийде, вона буде вчитись на своїх помилках і невдачах. При цьому не варто забувати про свою роль керівника та порадника. Нехай дитина використовує уроки, отримані сьогодні, для того, щоб виправляти власні помилки в майбутньому.

Як батькам упоратися з нечесністю підлітка

«Мій шістнадцятирічний син постійно бреше мені, – скаржиться одна мама. – Він бреше про домашнє завдання, про те, що їв на обід, почистив зуби. Він так само прибріхує, щоби показати себе з кращого боку. Уже дійшло до того, що я не вірю жодному його слову. Він зовсім не погана дитина, але я не розумію, чому він бреше, адже сказати правду набагато легше. Що мені робити?». І такі скарги – не рідкість. Справитися із брехнею в підлітковому віці – непросте завдання для батьків.

Психологи кажуть, що діти брешуть з багатьох причин: щоб замести сліди своїх негативних учинків; ухилитись від того, що їм не хочеться робити; щоб наслідувати своїх однолітків. Іноді вони брешуть, щоб захистити інших. Вони можуть сказати «поганий зв'язок», коли розмовляють по телефону з кимось із родичів, не бажаючи зізнатись: «Я не хочу з тобою розмовляти». Вони можуть так зробити, щоб не образити свого співрозмовника. Їм легше збрехати, ніж сказати правду.

Деякі підлітки звикли казати напівправду або все перебільшувати. Можливо, вони вважають, що таким чином зможуть отримати бажане або викрутитися з делікатної ситуації. Як і більшість дорослих, діти можуть брехати, тому що іноді правда здається їм недостатньо цікавою. Це їхній спосіб привернути увагу, зробити себе більш важливими чи привабливими в очах тих, хто їх оточує, отримати підтримку або просто вони не вміють вирішувати проблеми.

Брехня про ризиковану або небезпечну поведінку

Дуже важливо вміти розрізняти брехню, за якою ховається вживання тютюну, алкоголю, наркотиків або ризикована поведінка, від повсякденної брехні, яка вже увійшла в підлітків у звичку. Пам'ятайте про те, що необхідно відразу ж припиняти брехню, яка приховує небезпечну поведінку чи протизаконні вчинки. Якщо ваша дитина бреше про такі небезпечні факти, як вживання наркотиків, алкоголю або крадіжку, вам може знадобитися стороння підтримка.

Чому дитина дозволяє собі брехати?

Підлітковий вік – це складний період, коли підлітки хочуть вписатись у компанію друзів, вони відчувають, що їх завжди в чомусь обмежують, вони хочуть здаватися сильними, хоча ще досить слабкі. Підліткам важко. Для деяких з них брехня – це легкий спосіб позбутися стресу. Дослідження показують, що невелика брехня припустима, але з хронічною нечесністю й перебільшеннями треба боротися, правда, швидше за все, не так, як ви думаєте.

Багато батьків уважають, що брехня – це моральна проблема, але якщо ваша дитина збрехала, то читання нотацій про те, чому брехати погано, навряд чи змінить її поведінку. У більшості випадків діти просто не слухають наші поради. Якщо ви бачите, що дитина постійно бреше, то повинні щось зробити. Порозмовляйте з нею відверто, спробуйте дізнатись, яку проблему вона намагається вирішити. Вона хоче уникнути неприємностей? Вона вважає, що краще збрехати, ніж образити когось? Вона вірить у те, що брехня допоможе їй знайти чи утримати друзів? Коли дитина буде відповідати, слухайте дуже уважно її слова.

Якщо дитина бреше, щоб уникнути неприємностей

Більшість дітей брешуть, тому що вважають, що в даний момент це найкраще рішення. Коли ви зрозумієте, якої мети ваша дитина хоче досягти своєю брехнею, то зможете допомогти їй знайти іншу стратегію вирішення проблеми, більш конструктивну та ефективну. Якщо дитина збрехала, щоб уникнути неприємностей, наприклад, сказала, що винесла сміття, хоча це не так, то поясніть їй, що у вашому домі діють певні правила й існують наслідки їх порушення. Нагадайте дитині про те, що вона не зобов'язана любити правила, але повинна їх дотримуватися для загального блага сім'ї, а отже, і для її власного блага. Також поясніть їй, що коли вона порушить правила та збреше про це, то її чекає покарання ще й за брехню. Якщо ж за брехнею дитини стоїть проблема стосунків із другом чи однолітками, допоможіть їй зрозуміти причини такої ситуації й разом подумайте над можливими рішеннями.

Перебільшення і брехня заради брехні

Якщо ваша дитина бреше не для того, щоб уникнути неприємностей, вам доведеться копнути глибше, щоб дізнатися про те, що відбувається. Скажіть своєму підлітку так: «Ми помітили, що ти часто кажеш неправду про дивні речі. Наприклад, коли я спитала, де мій телефон, ти сказав, що не знаєш, але після цього я знайшла його у твоїй кімнаті. У тебе не було б ніяких неприємностей, якби ти не збрехав. Можеш пояснити, чому ти так зробив?». Якщо ваша дитина перебільшує історію, запитайте її: «Мені подобалась твоя історія, але потім ти почав придумувати щось нереальне. Можеш пояснити, навіщо ти так перебільшуєш події?».

Можливо, ви не дочекаєтеся жодної відповіді. Для деяких підлітків потиск плечима є найкращою відповіддю. Але якщо ви піднімете питання про брехню без читання лекцій і нотацій, то дасте дитині зрозуміти, що брехня не допоможе їй отримати бажане. І вона буде знати, що вам відомо про те, що вона була нечесною.

Діти часто не розуміють, що брехнею можна образити. Нагадуйте їм про те, що брехати неприпустимо. Порозмовляйте з ними про чесність та обман, спитайте, чому вони вирішили збрехати. І пам'ятайте: ви повинні зосередитись на проблемі, яку намагається вирішити ваша дитина, і лише в останню чергу на моральному аспекті брехні. Можливо, ви не зможете повністю відучити дитину брехати, але, принаймні, вона буде знати, що в неї є й інші варіанти, а також ваша підтримка й розуміння.

Якщо підліток бунтує: поради батькам

Практично всі батьки так чи інакше зіштовхуються із труднощами виховання дітей у підлітковому віці. Деякі з них скаржаться на те, що діти повністю виходять з-під контролю й намагаються самоствердитись деструктивними способами, пробуючи робити те, що їм завжди заборонялось: палити, випивати, уживати наркотичні речовини тощо. При цьому спроби батьків карати дітей або контролювати їх іншим способом призводять до посилення деструктивної поведінки.

Пропонуємо сім порад про те, як батькам реагувати на бунтарську поведінку дітей у підлітковому віці.

• Порада № 1. Контроль і покарання не допоможуть виховати підлітків, адже в даному випадку вони не діють. Безсумнівно, батькам стає страшно, коли вони бачать небезпеку, яка підстерігає підлітків у нашому не тільки недосконалому, а і значною мірою ворожому світі. Ми боїмося, що наші норовливі діти зламають собі життя назавжди. Але все ж важливо зрозуміти, що коли ми намагаємося зупинити бунт за допомогою контролю й покарань (з найкращих міркувань), то робимо тільки гірше, оскільки контроль провокує бунт (явний чи прихований).
• Порада № 2. Багато хто думає, що єдиною альтернативою контролю й покарання є потурання. Але потурання не корисне ні дітям, ні дорослим.
• Порада № 3. Ваші слова й дії повинні демонструвати одночасно і непохитність, і доброту. Доброта допоможе дитині упевнитися в тому, що ви її любите безумовною любов'ю – такою, якою дитина є. Непохитність у спілкуванні з підлітками передбачає, що вам необхідно прийняти рішення про те, що ВИ будете робити в даній ситуації, а не про те, що ви будете примушувати робити їх.
• Порада № 4. Вірте у свою дитину, в її світлу сторону, в її здатність упоратися із труднощами й небезпеками свого віку. Поясніть їй, що помилки – це чудова можливість навчитися чогось і що вчитись ніколи не пізно. Важливо, щоб дитина знала про вашу безумовну любов до неї та про вашу глибоку тривогу (без читання нотацій). Скажіть, що ви завжди готові вислухати її, якщо вона захоче відкрити вам своє серце. Коли вона все ж таки зважиться порозмовляти з вами, слухайте її дуже уважно.
• Порада № 5. Проводьте сімейні зібрання для спільного вирішення наявних проблем. Використовуйте «мозковий штурм» для пошуку рішень, які задовольнять усіх. Якщо ваша дитина відмовляється брати участь у спільному пошуку вирішення проблем, така поведінка є ознакою того, що ваші стосунки потребують негайного перегляду та відновлення. Іноді краще припинити вирішувати проблеми до того часу, доки ви не зможете відновити стосунки за допомогою щирого прояву безумовної любові.
• Порада № 6. Навчіться відпускати ситуацію, не усуваючись і не впадаючи в розпач чи байдужість. Батьки підлітків повинні зрозуміти, що вдаватись до контролю в цьому віці дуже пізно. Чим більше батьки намагаються контролювати дітей, тим більше вони стають замкнутими. Коли ви відмовитесь від контролю та зможете переконати своїх підлітків у безумовній любові до них, то зможете зберегти та зміцнити свій вплив на них.
• Порада № 7. Зосередьтеся на довгострокових результатах виховання замість короткострокового контролю. Бунт – це робота підлітків, яка інакше називається індивідуалізацією. Індивідуалізація – це спроба підлітків з'ясувати, ким вони є насправді, коли відокремлені від своїх батьків. Як вони зможуть це з'ясувати, якщо не ставитимуть під сумнів батьківські правила й цінності?

Багато підлітків не повставали проти домашніх правил, але ставали абсолютно некерованими, коли потрапляли у відносно незалежне студентське середовище. Інші ніколи не бунтували, але втрачали почуття власної гідності та присвячували своє життя спробам довести свою спроможність в очах інших.

Не варто виправдовувати бунт підлітків, але треба розуміти, що є бунт здоровий, а є нездоровий. Часто батьки не сприймають навіть здоровий бунт (наприклад, одяг, який носять підлітки, їхні похмурі погляди або відсутність бажання проводити час із сім'єю, неприбрану кімнату, розмови по телефону годинами тощо). І підштовхують їх до більш деструктивного, нездорового бунту через своє несхвалення, контроль і покарання.

Діти зазвичай повертаються до більшості цінностей своїх батьків, якщо з ними поводяться з добротою й непохитністю, а також з вірою в їхню світлу сторону під час прояву бунтарської поведінки.

Безумовно, підлітковий період є дуже важким для батьків. Важко спостерігати, як діти роблять те, що їм явно може нашкодити. Але ж і ви, батьки, припускалися помилок, коли були підлітками, і тим не менше, з вами все добре! Чи не так? Пригадайте ті дні й вірте у ваших дітей. Усе буде добре!

Соціальне та емоційне навчання підлітків

Як розповідають батьки, а також зазначають психологи, підлітковий вік - досить заплутаний час, що також відзначений юнацькими експериментами, пов’язаними з новими способами буття.

У цей період важливою частиною розвитку дитини є дослідження питання «хто я?». Це складне завдання, враховуючи те, що освіта сьогодні є неодмінно пізнавальною, і не є виховуючою або повчальною з урахуванням соціальних та емоційних потреб підліткового формування. Як результат, саме батьки несуть повну відповідальність за соціальний та емоційний розвиток своєї дитини, його «серцеву» частину. І це у той час, коли підлітки намагаються створити свою власну самобутність, відмінну від своїх батьків.

Соціальне та емоційне навчання - це усвідомлена побудова міжособистісного (усвідомлення почуттів інших людей) і внутрішньоособистісного (самосвідомість) розуміння, необхідного для того, щоб жити ефективним та залученим життям.

Так як же батькам підтримати соціальний та емоційний розвиток своєї дитини? Нижче наведено вісім порад про допомогу підлітку у соціальному та емоційному навчанні в сім'ї та зміцненні мінливих стосунків батько-дитина.

1. Активне слухання - це те, як батько, слухаючи підлітка, може допомогти йому в роботі над формуванням особистості. Батьки допомагають своїм дітям досліджувати питання «хто я?», коли слухають без осуду або страху. Слухання з відкритим серцем допомагає підліткам розібратися і зрозуміти свій внутрішній світ, а також зміни у собі, оскільки в них починає пробуджуватися процес прийняття на себе відповідальності за те, ким вони є сьогодні, і те, ким вони хочуть бути у майбутньому.

2. Саморефлексія - це «відображення», відбиток чогось, що відбувається «всередині» індивідуума. Куди ж саморефлексія, як фундамент самопізнання, може вписатися у щільному графіку підлітка? Батьки можуть посприяти цій критичній потребі, що необхідна для розвитку особистості, креативними способами у домашніх умовах - навіть розмовою за столом або під час спільного перегляду фільму. Для формування саморефлексії потрібен час і практика, після чого вона почне проявляти себе природним чином.

3. Справжність пропонованої моделі - підлітки - захоплені спостерігачі людської поведінки, особливо поведінки своїх батьків. Вони постійно піддають сумніву правду і реальність, оскільки експериментують з новими способами буття. Батьки зможуть надати підтримку пошуку своєю дитиною емоційної хоробрості і чесності, якщо будуть жити таким чином самі, - або, принаймні, прикладати для цього максимум зусиль. Гарний старт для батьків - це хоча б не претендувати на те, що вони знають відповіді на всі питання.

4. Заохочувати творчість/сприяти креативності - юнацька робота по створенню власної індивідуальності означає рух у невідомість. Як і художники, підлітки немов експериментують з фарбами та матеріалами, щоб прийняти чи відхилити нові способи буття. Творчість дає їм свободу експериментувати і створювати себе безпечними і конструктивними способами. Це може досягатися за допомогою мистецтва, літератури, танців, спорту, одягу, театру і музики. Батьки зміцнюють творчі починання своїх дітей, коли виявляють до них живу цікавість з реальними питаннями і справжнім інтересом.

5. Святкувати помилки - помилки означають, що ваша дитина бере на себе ризики і, в кінцевому підсумку, набуває власного досвіду. Помилки - це невід'ємна частина зростання. З раннього дитинства, кожен з нас учиться підтримувати образ «я» або «его», як щось надзвичайно ідеальне. Виходить, що зроблена помилка, ніби показує, що ця людина нижчого рівня буття, і, отже, вже не стане сприйматися іншими повною мірою. Це сумно, тому що все навчання побудовано на тому, щоб щось спробувати і подивитися, що з цього вийде.

6. Паралельний процес - паралельний процес означає, що ви будете навчатися і зростати разом з вашою дитиною. У кожну хвилину зростання сина чи доньки, батьки мають згадувати і пам'ятати про свій власний досвід в цьому віці. У той же час, для батьків дуже важлива і перспектива, навіть коли вони відчувають, що її немає. Підлітковий вік об'єднує батьків та дитину в подорожі самопізнанням, що так властиве людині.

7. Боротьба - це важливо - батьки часто хочуть захистити своїх дітей після того як ті вчинили якесь падіння. Важливо визнати, що стійкість пов'язана з набуттям впевненості у власних силах. Підліткам необхідно навчатися і приймати труднощі як частину життя і виживання. Вони зможуть дізнатися, на що здатні, тільки коли пройдуть через щось самостійно. Батьки мають підтримати боротьбу (як важливу працю) як імператив у розвитку.

8. Інтегрувати «темну сторону» - для батьків може виявитися неприємним, коли одного разу їх сонячна, «безпроблемна» дитина перетвориться на похмурого, дратівливого підлітка. Деяким батькам важко прийняти «темну сторону» (невпевненість у собі, гнів, страх, почуття незручності) і визнати, що більш важкі речі, пов'язані з дорослішанням дитини, - ними не приймаються. Однак батьки мають намагатися інтегрувати все: злети і падіння, добре і погане, аби підтримати баланс своєї дитини.

Зрештою, підлітки, які мають автентичний досвід соціального та емоційного навчання і практику вдома і в школі, краще оснащені, щоб жити життям самоприйняття, самовивчення та особистої відповідальності.

Спілкування з підлітком у стресовому стані

Життя підлітка чимось схоже на життя всередині скороварки. Одночасне існування таких завдань, як досягнення успіху у школі, участь у позашкільних заходах, громадські роботи, робота в неповний робочий день (для деяких), урегулювання взаємин з дорослими й однолітками й управління собою в умовах гормональних змін може перетворитись на передумови справжнього емоційного зриву.

Батькам підлітка важливо знати, коли та як йому допомогти впоратись із психологічним тиском і як не додати в його життя нових стресів. Як і в більшості ситуацій, рецепт успіху починається з належного та своєчасного спілкування.

Шукайте природні можливості для перевірки стану вашого підлітка

• Ставте запитання тоді, коли ваш підліток найбільш схильний сприймати їх. В ідеалі це може бути випадковий спокійний момент, коли нікому з вас не треба поспішати. А ось ставити дитині запитання відразу ж після школи або коли вся родина зібралась за вечерею – не найоптимальніший варіант, який часто тільки підсилює її стресовий стан.
• Якщо у вас кілька дітей, треба підбирати правильний час для кожного з них. Одна дитина може бути більш відкритою для спілкування в поїздці в машині, а інша відчуває себе більш комфортно перед телевізором.
• З огляду на зайнятість вашого підлітка, вам, можливо, доведеться вибирати правильний час для спілкування. Намагайтеся завжди бути доступними для дитини в перервах її розкладу.

Ставте правильні запитання

• Відкриті запитання призначені для розвитку бесіди та природним чином приводять до додаткових запитань. Ваш підліток не зможе відповідати на відкриті запитання просто «так» або «ні», і тому розмова не припиниться, так і не розпочавшись. Почніть розмову із запитань «Чому?», «Як?» або «Які...?».
• Уникайте закритих запитань – тих, які починаються зі слів, «Де», «Коли» і «Ти це...?», тобто запитань, які потребують односкладових відповідей.
• Як тільки розмова зав'язалась, для того щоби спонукати вашого підлітка до подальших розгорнутих відповідей, використовуйте такі фрази, як «Розкажи мені ще про...» і «Чому це так важливо для тебе?».

Ставте «завуальовані» запитання

Уникайте запитань, до яких ваш підліток може бути особливо чутливий. Маскуйте їх під розмову про інших людей або про ситуацію в цілому, наприклад:

• «Звідки ти знаєш, що твій друг справді перебуває у стресовому стані?» або «За якими ознаками ти визначаєш, що у твого друга тягар на душі?». Такі запитання дають вашій дитині шанс проявити співчуття, а вам – деякі підказки про те, як діяти далі.
• «Дай оцінку за шкалою від 1 до 10, де 1 – зовсім розслаблений, а 10 – панічна атака, рівню стресу, який характерний для ваших уроків математики».

Продовжуйте розмову, ставлячи особисті запитання

Якщо розмова проходить добре, поставте таке запитання з використанням вашого особистого досвіду: «Якщо використовувати цю шкалу, мій рівень стресу в десятому класі становив 6–7 балів. А який рівень у тебе?».

Керуйте своїми реакціями. Якщо дитина відповіла, що її рівень стресу вище, ніж ви очікували, зробіть паузу, а потім продовжуйте бесіду, ставлячи відкриті запитання, наприклад: «Що допомагає тобі знижувати рівень стресу?».

Висловлюйтесь коротко, якщо, звісно, вас не просять сказати більше. Деякі діти люблять слухати, як батьки діляться своїм досвідом у подібних ситуаціях, це робить вас більш «крутим» і щирим в очах дітей. Обов'язково стежте за сигналами дитини про те, що вам пора зупинитись і дати можливість висловитись їй самій.

Переказуйте те, що сказав підліток

Це допоможе вам переконатись у тому, що ви правильно зрозуміли свою дитину, чому вона буде щиро рада. В іншому випадку підліток або виправить вас, або уточнить для вас те, що він має на увазі, що дозволить вам поставити ще кілька відкритих запитань. Коли ви досягнете повного взаєморозуміння, скажіть: «Дуже тобі дякую за те, що ти допоміг мені зрозуміти, у чому справа».

Не поспішайте з рішеннями й не висловлюйте власну думку, доки вас про це не попросять

Не розмовляйте занадто багато й не давайте поради. Зосередьтесь на тому, щоб дізнатись і зрозуміти точку зору вашого підлітка.

• Спитайте: «Якби один із твоїх друзів відчував стрес і розповів тобі про це, що б ти зробив?».
• А потім: «Що ще ти можеш зробити, щоб допомогти йому? Що конкретно?».

Якщо дитина спитає у вас: «А що б ти зробив (зробила)?», запропонуйте їй список рішень і спитайте, що, на її думку, буде дійсно ефективним в її ситуації.

Записуйте й повторюйте

Кращий спосіб підготовки до важливої зустрічі, якою є зустріч і розмова з дитиною, – це попередньо потренуватись і проговорити свій підхід і репліки. Про що ви будете питати? Як ви допоможете дитині відчути себе в безпеці й довіритись вам? Як ви будете відповідати на певні реакції підлітка? Ви повинні мати запасний план дій, який допоможе зупинити підлітків на шляху до досягнення «точки кипіння».

Імовірні причини підліткових стресів

Хоча шкільні роки часто найщасливіший період життя, не все так прекрасно, як здається. Особливо в підлітковий період, який є перехідним етапом життя людини, протягом якого діти переживають велику кількість емоційних злетів і падінь. Життя стає для них перетягуванням канату між очікуваннями й реальністю. Прочитавши цю статтю, ви трохи більше дізнаєтесь про підлітковий вік і характерні для нього стреси.

Шість можливих причин підліткового стресу

Ось кілька причин підліткових стресів, які призводять до надмірного напруження.

1. Тиск однолітків. Це одна з головних причин стресів у підлітковому віці й пов'язаних зі стресами проблем молоді. Деяким підліткам складно бути нарівні з усіма, складно бути схожими на однолітків, це стає причиною їх занепокоєння й часто переростає у стресовий стан.

Як ви можете допомогти?

• Не шпигуйте за дитиною, але тримайте на контролі її оточення. Батьки повинні знати, з ким дружить їхня дитина й чим вона займається разом із друзями.
• Залучайте дитину до спільного обговорення її проблем. Можливо, вона не буде готова відразу прийняти вас в якості кращого порадника, але якщо ви дасте їй зрозуміти, що завжди готові допомогти, поступово вона наближуватиметься й почне довіряти вам.

2. Очікування батьків і вчителів. Очікувані й запрограмовані результати призводять до стресу та тривоги. Кожному підлітку, щоб завоювати авторитет і повагу членів сім'ї та оточення, необхідно отримувати хороші оцінки під час навчання та демонструвати стабільну високу успішність. Такий тиск часто позначається на психічному здоров'ї молодих людей.

Як ви можете допомогти?

• У дітей різні можливості та схильності, тому необхідно тверезо оцінювати здібності вашої дитини й не очікувати дива. Мотивуйте, але не тисніть на неї.
• Примушувати дитину краще вчитись тільки тому, що інші діти отримують гарні оцінки, – не найкращий варіант. Просто визначте сферу знань, в якій ваша дитина може досягти успіху, й допоможіть їй досягти мети.

3. Порівнювання з рідними братами й сестрами. Якщо один із братів чи сестер вчиться добре, а другий/друга не так, як хотілось би, то перший стає орієнтиром для останнього. Батьки, учителі й родичі починають порівнювати дітей, що призводить до почуття невпевненості в собі. Таке невигідне порівняння в подальшому веде до зниження самооцінки, проблем з концентрацією, до появи комплексів тощо.

Як ви можете допомогти?

• Зрозумійте: діти не схожі один на одного. Кожна дитина унікальна, і тому ви повинні відзначати вашу дитину за її кращі якості.
• Якщо ви виявите, що суперництво між братами й сестрами негативно впливає на будь-кого з них, станьте справедливим посередником і не приймайте чиюсь сторону. Постарайтесь делікатно врегулювати проблему, проявляючи чуйність і співчуття.

4. Порівнювання з іншими дітьми. Порівнювання з однолітками й однокласниками – це справжній виховний провал, адже це викликає почуття ревнощів одних дітей у ставленні до інших або призводить до підвищення рівня стресу і тривоги при спробі стати кращим або нарівні з іншими.

Як ви можете допомогти?

• Припиніть порівнювати дітей з їхніми друзями або двоюрідними братами та сестрами. Замість цього підтримайте їх у прагненні досягти успіху в будь-якій галузі, яку вони виберуть.
• В якості дієвої підтримки запропонуйте дитині винагороду за відмінну оцінку за контрольну роботу або перемогу у змаганні.

5. Напружені стосунки між батьками. У кожній сім'ї є проблеми, незначні або суттєві, адже ніхто не досконалий. Але будь-яка проблема стає дійсно серйозною, якщо вона впливає на психічне здоров'я дитини. Щоденні сварки або образливі сцени завдають довгострокової шкоди психіці вашого сина чи доньки.

Як ви можете допомогти?

• Якщо у вашій родині є проблеми, будьте передбачливими й намагайтеся вирішити їх якомога швидше. Або принаймні захистіть дитину від сцен сварок і з’ясування стосунків.
• Моральний обов'язок батьків – поводитися зі своїми дітьми відповідально, щоб у них не розвивалися забобони або помилкові стереотипи, пов'язані із стосунками між чоловіком і дружиною чи батьками й дітьми.

6. Утрата коханої людини. Утрата не тільки означає смерть, але й може бути пов'язана з розбитими чи перерваними довгостроковими стосунками з особливим другом. Підлітковий вік – це вік розбитих надій і пристрасних захоплень, і багато дітей на цьому етапі впадають у депресію через розбите серце.

Як ви можете допомогти?

• Завжди відверто розмовляйте з вашим підлітком про протилежну стать. Вислуховуйте його проблеми терпляче.
• Запропонуйте допомогу у вирішенні особистих проблем вашої дитини. Це призведе до розвитку почуття її власної безпеки.

У даній статті наводиться лише кілька причин, пов'язаних із труднощами перехідного віку. Але якщо вчасно розпізнати ці причини, можна запобігти багатьом розладам, пов'язаним із тривожним і стресовим станами. Будьте напоготові й постарайтесь упоратися з делікатним віком своєї дитини з усією любов'ю й турботою.

Виражений стресовий стан підлітків

Підлітки, як і дорослі, переживають стреси. Проте молоді люди часто не володіють необхідними навичками для того, щоб упоратися з ними. Коли стрес стає занадто інтенсивним або тривалим, він перетворюється на стан, що іноді називають «токсичним» стресом, наслідки якого можуть тривати все життя.

Коли наш організм піддається стресу, у ньому відбувається гормональний сплеск і зростає рівень кортизолу. При цьому підвищується частота дихання й серцебиття та сповільнюються такі другорядні процеси, як травлення та імунна відповідь. Таку реакцію часто називають ефектом «бий, біжи або замри».

Нормальний стрес може бути корисним, допомагаючи підліткам підготуватись до майбутніх труднощів, таких як випускні іспити або співбесіда при прийомі на роботу. Але вплив «токсичного» стресу може призвести до депресії, почуття тривоги й появи залежностей, а також до фізичних проблем зі здоров'ям у дорослому житті, таких як хвороби серця й захворювання печінки.

У Центрі розвитку дитини в Гарвардському університеті ділять стреси на три категорії.

Позитивний стрес – це нормальна й важлива частина здорового розвитку. Приклади ситуацій, які можуть викликати позитивний стрес: перший день у школі, запрошення на побачення, усна доповідь або виступ на творчому вечорі.

Допустимий стрес – це більш серйозна та тривала форма стресу. Він виникає в результаті таких проблем і подій, як смерть бабусі чи дідуся, стихійне лихо, серйозна хвороба або травма. Якщо в сім'ї панують доброзичливі, теплі стосунки з дорослими людьми, вони допомагають молодій людині адаптуватись, пом'якшують фізичний вплив такого стресу й допомагають організму відновитись ще до появи згубних наслідків. Як правило, потрібен час, щоби заспокоїтись й відновитись від наслідків допустимого стресу.

«Токсичний» стрес супроводжує сильні, часті та/або тривалі нещастя, наприклад, фізичне або емоційне насильство, відсутність турботи, забуття, економічні труднощі або сімейні проблеми, такі як зловживання алкоголем чи психічні захворювання в сім'ї. Але, мабуть, найбільш вагомим стресовим чинником є відсутність довірливих взаємин дитини-підлітка з дорослими людьми, які могли б допомогти йому ефективно впоратись із таким стресом.

«Токсичний» стрес призводить до тривалої активації систем реагування на стрес, не даючи людині часу, щоб розслабитись і відновитись. Такий стан може призвести до порушень у розвитку мозку й негативно вплинути на здатність підлітка вчитись і функціонувати у школі, а також на його здатність вибудовувати довірливі, міцні взаємини. Але якщо хоча б один з батьків буде послідовно підтримувати турботливі, сприятливі стосунки з дитиною, цього вже буде достатньо, щоби більшість реакцій на стрес були позитивними або допустимими.

Визначаючи рівень стресу вашого підлітка, враховуйте такі стресові фактори.

• Зміни тіла та прийняття його фізичних змін.
• Примус носити певний одяг, використовувати косметику або носити прикраси.
• Зміни у взаєминах або проблеми у стосунках з однолітками та/або батьками.
• Вимоги до успішності або оцінок (наприклад, провал на іспиті).
• Напружені стосунки або проблеми в сім'ї, такі як розлучення батьків або вживання алкоголю.
• Безпека й насильство в суспільстві.
• Фінансові проблеми.
• Хвилювання із приводу майбутнього або при підготовці до вступу у вищий навчальний заклад.
• Цькування (булінг), негативні думки або почуття, а також усе, що призводить до зниження самооцінки.
• Примус експериментувати з наркотиками або алкоголем.

​Іноді батькам важко визначити, чи знаходиться їх підліток у стані стресу і в якій мірі. Дослідження показують, що менше 50% дітей розмовляють зі своїми батьками про свій стан стресу. Нижче наведені ознаки того, що ваш підліток надмірно пригнічений.

• У нього немає часу на суспільне життя або він надто перевантажений заняттями у школі, спортом, роботою і т. п.
• Йому часто доводиться пізно лягати спати, щоб виконати домашнє завдання.
• Він використовує фрази, які свідчать про його перевантаження, такі як «Я ніколи не зможу все це закінчити!».
• Перегинає палицю у прагненні до досконалості.
• У підлітка з'являються фізичні симптоми стресу, такі як головний біль, болі в животі, м'язах або перевтома.
• Він відсторонюється від сім'ї, друзів та улюблених занять.
• З'являється дратівливість або вибухи гніву.
• Дитина сумує та/або часто плаче або в її очах стоять сльози.
• Переживає почуття безнадії або відсутність мотивації («Який у цьому сенс?»).
• Часті прояви паніки, тривоги та знервованості.
• Погано спить.
• Переїдає або недоїдає.
• З'являються труднощі при концентрації уваги.
• Уживання алкоголю та/або наркотиків чи участь у заняттях з високим ступенем ризику (наприклад, в екстремальних видах спорту або статеве життя, не використовуючи контрацептиви).

​Батьки можуть допомогти своїм підліткам, відстежуючи можливі стресові фактори й уважно слухаючи все, що каже дитина. Приділяйте час систематичним бесідам з підлітком один на один – так ви дасте йому впевненість у тому, що він завжди може розраховувати на вас. Важливо також допомагати дитині вибудовувати здорові взаємини з однолітками та іншими дорослими. І останнє, але не менш важливе: необхідно на власному прикладі демонструвати підлітку позитивні навички управління стресом.

Стежачи за тим, щоби підліток не був перевантажений, батьки можуть запропонувати йому різні позитивні заняття, такі як прогулянки в парку, прослуховування музики та інші заспокійливі вправи, які допомагають полегшити стресовий стан. Сміх і фізична активність – це також надійні способи зняття стресу. Крім того, допомагайте вашій дитині бачити події в перспективі (наскільки важливим буде її поганий результат на тесті з математики через п'ять років).

Коли підліток починає відчувати стрес, ви можете допомогти пом'якшити його наслідки, навчаючи його методів релаксації, включаючи глибоке дихання, розслаблення м'язів і позитивну візуалізацію. Ви також можете усунути багато стресових факторів, проявляючи до вашого підлітка позитивне ставлення й висловлюючи щиру похвалу за успіхи. Коли ви чуєте, як ваш підліток негативно висловлюється про себе та свої можливості, перенаправляйте його, вказуючи на його позитивні якості.

Стрес є частиною життя незалежно від нашого віку. Необхідно вчитись пом'якшувати його за допомогою звичок здорового способу життя й міцних взаємин.

Як допомогти підлітку впоратись зі стресом

Останнім часом ви відзначаєте зміни в поведінці вашого підлітка? Він став раптом погано вчитись і його успішність різко погіршилась? Він не спить ночами? Якщо ви позитивно відповіли на ці запитання, цілком імовірно, що ваш підліток перебуває у стресовому стані.

Щоб дізнатися, чи не почуваються діти нещасними, напруженими, чи не потерпають від стресу, батькам зовсім не обов'язково вдаватись до складних аналітичних методів. Хочете почути п'ять простих порад, які допоможуть вам розігнати тугу-печаль вашої дитини? Прочитайте цю статтю, і ви дізнаєтеся про прийоми стрес-менеджменту (науки про «управління стресами»), які застосовуються по відношенню до підлітків, які переживають стрес.

Стрес-тест

Існує безліч ознак, що вказують на те, що підліток відчуває тривогу та стрес. Ці ознаки можуть бути як ледь помітними, так і цілком очевидними. Існує стрес-тест для підлітків, який складається з безлічі індикаторів. Ось кілька моментів, за якими вам доведеться поспостерігати протягом тижня, щоби краще зрозуміти поведінку й рівень стресу вашої дитини.

• Ваш підліток раптово втратив апетит?
• Він став гірше вчитись і перестав займатися спортом?
• Ваш підліток раптово став відлюдником та уникає друзів?
• Він став більш примхливим, похмурим чи тихішим, ніж зазвичай?
• Останнім часом він став скаржитись на біль?
• Став проявляти агресивні риси характеру?
• Ваш підліток страждає від утоми?
• Він неохоче йде у школу?
• Скаржиться на прискорене серцебиття чи ускладнене дихання?
• Ваш підліток сумний або напружений?

Якщо в результаті спостережень ви ствердно відповіли на більшість із перерахованих вище запитань, то дуже ймовірно, що у вашого підлітка стрес. У наш час стрес-менеджмент (наука про «управління стресами») є ефективним вибором для підлітків, які бажають керувати собою в моменти стресу й долати наслідки негативних ситуацій.

П'ять порад, щоб допомогти підлітку впоратися зі стресом

Батьки можуть допомогти підлітку впоратися зі стресом. Ось кілька порад, запропонованих стрес-менеджментом спеціально для батьків.

• Визнайте проблему. Пішли в минуле ті дні, коли стрес був прокляттям лише в дорослому житті. Тепер і діти різного віку страждають від стресу різних ступенів. Визнання проблеми – половина перемоги. Найгірше, що можна зробити, це не помічати стресовий стан і чекати, доки він пройде сам. Так, він може пройти сам по собі - нібито, але потім обов'язково виникне знову. Визнання проблеми допоможе вам ужити відповідні заходи й допомогти вашій дитині впоратися зі стресовим станом.
• Будьте дбайливим. Іноді, поставивши підлітку запитання про проблеми, що виникли в нього, можна отримати відповідні відповіді. Але буває так, що він може взагалі не відреагувати на поставлене запитання. У кожному разі з підлітком треба бути делікатним, обережним і м'яким, інакше ви ризикуєте поглибити його стрес. Поважайте його думку і дайте час, щоб він сам зміг довіритись вам.
• Будьте присутні. Якщо підліток відмовляється від вашої допомоги, корисно трохи відсторонитись, але все одно бути десь поруч. Хай він знає, що ви визнаєте його потребу в особистому просторі, але при цьому завжди готові допомогти, як тільки він побажає скористатись вашою допомогою
• Звертайтесь по професійну допомогу. Якщо ви надали підлітку особистий простір і дали час, щоб самостійно впоратися зі стресом, але його тривоги не зникли і проблема не зрушила з місця, саме час звернутись по допомогу. Порозмовляйте з учителями, щоб оцінити його поведінку у школі. Зверніться по кваліфіковану пораду до шкільного психолога або сімейного лікаря.
• Проявляйте любов. Більше того, якщо виникає така потреба, проявляйте жорсткість з милосердя і найкращих мотивів. Якщо симптоми стресу вашої дитини тривають уже тривалий час, щоб допомогти йому, варто вжити всі необхідні заходи. Ви проявили повагу до підлітка, йому нема на що скаржитися. Запропонуйте йому тривалу спільну прогулянку на відкритому повітрі або сімейний пікнік на природі. Переконайте його піти на консультацію, принаймні хоча б один раз. Робіть усе, що необхідно, щоб допомогти підлітку позбутися стресу. Ваша дитина, можливо, не оцінить вашу допомогу зараз, але в майбутньому буде дуже вдячна вам за це.

Як розпізнати ризик суїциду в підлітків

У підлітковому віці дитина переживає бурхливий емоційний період. Етап становлення її окремої й незалежної особистості рясніє перепадами настрою й дуже часто містить суїцидальні думки. Як розпізнати, що дитина планує розлучитися з життям, перш ніж стане занадто пізно?

Думки про самогубство, на диво, виникають у дуже великої кількості підлітків. За підрахунками дослідників, етап планування суїциду переживає практично кожна четверта дитина. На жаль, якщо ми не розпізнаємо ознак самогубства, яке насувається, або якщо батьки недооцінять помічених ними симптомів суїцидальних намірів, це може призвести до трагедії. То ж яка поведінка дитини може свідчити про ризик суїциду?

Невід'ємним елементом стану, супутнього формуванню суїцидальної поведінки, є пресуїцидальний синдром. Його симптоми досить помітні для уважного спостерігача, ігнорувати їх у жодному разі не можна. Тривожними для батьків повинні бути такі ситуації:

• розмови про самогубство – якщо підліток каже про самогубство, то це не просто «такі собі роздуми». Такий симптом, безумовно, не можна недооцінювати. Найчастіше прихованою причиною розмов про самогубство є крик про допомогу, бажання звернути на себе увагу. Якщо цього не зробити і проігнорувати дитину, вона більше не знайде у своєму арсеналі інструментів якогось іншого способу звернути увагу на себе і свою проблему. У результаті, може зробити суїцидальну спробу;
• розмови про суїцидальні думки в однолітків, подруг або однокласників – іноді дитина не каже про самогубство прямо. Вона може розповісти про чужі наміри розлучитися з життям. Така поведінка може завуальовуватися розмовою, а іноді й бути ризикованою, оскільки сильний емоційний зв'язок підлітка з однолітками може сіяти небезпечне «насіння» в їхньому співтоваристві;
• надмірна самокритика й переживання із приводу своїх поразок і невдач – дуже низька самооцінка підлітка, бачення джерела всіх проблем у самому собі, які показують, що дитина почуває себе нікчемною, нічого не вартою й не бачить шансів змінити цю ситуацію, – це також застережливий сигнал. Перед суїцидом завжди відбувається звуження свідомості, яке призводить до того, що майбутній самогубець просто не бачить іншого виходу із ситуації, окрім як піти із життя;
• захоплення кумирами, які вчинили самогубство, – батьки повинні бути особливо уважними в тих ситуаціях, в яких кумир дитини (музична зірка, медійне обличчя, актор/актриса кіно) позбавив себе життя. Після кожного самогубства зірки з'являється так званий синдром Вертера, тобто підвищена кількість самогубств серед шанувальників (фанатів) свого кумира;
• прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду, теж можуть свідчити про зацікавленість смертю й самогубством;
• раздарювання важливих речей друзям або своїй сім'ї. Протягом дуже короткого періоду до суїциду дитина намагається «попрощатися» зі своєю сім'єю та друзями. Попередженням повинні служити ситуації, коли підліток віддає свої особисті дрібнички й ті речі, яких ще кілька тижнів тому за жодні скарби світу не позбувся би;
• соціальна ізоляція – період дорослішання – це період інтенсивного спілкування. Відсутність друзів і практично повне соціальне відчуження дитини можуть бути важливим симптомом. Якщо вона цілими днями не виходить з дому, ні з ким не зустрічається, ні про кого не розповідає, варто звернути увагу на присутність інших симптомів наявності суїцидальних думок;
• депресивний стан – печаль, зниження енергетичного потенціалу, утрата апетиту, надмірна сонливість та інші симптоми депресії завжди повинні викликати більшу настороженість батьків і готовність прийти на допомогу своїй дитині.

Навички вирішення конфліктів для підлітків

Бути підлітком нелегко. Проміжок часу між дорослим життям і дитинством сповнений змін – як фізичних, так і емоційних. Через високу гормональну активність підлітку часом важко залишатися «соціальним». Істерики, образи, ігнорування батьків – усе це стандартна для нього поведінка. Більшість підлітків уважають, що інші «просто не доганяють». Але ми всі були підлітками. Ми обов'язково наздоженемо!

Для того щоби підліток легше впорався з цим важким перехідним періодом, дайте йому набір необхідних життєвих навичок. Зокрема, усі підлітки повинні оволодіти навичками вирішення конфліктів. І вам як батькам треба стати в цій справі справжніми вчителями.

Чому виникають конфлікти?

Конфлікти є частиною життя. Незалежно від того, наскільки ви хочете захистити свою дитину від конфліктів, вона обов'язково зіткнеться з ними в реальності. Конфлікт може виникнути в родині, із братами, сестрами та батьками, із друзями та суспільством у цілому. Але є те, що треба обов'язково пояснити дитині – конфлікт не завжди дає негативний досвід. Пам'ятайте: конфлікт може призвести до змін, позитивних змін!

Наслідки конфліктів

Коли справа доходить до конфлікту, без набору необхідних навичок підліток може потрапити у складну ситуацію. Удома невирішені конфлікти можуть призвести до загострення стосунків. За межами сім'ї конфлікти призводять до зруйнованої дружби, покарання за погану поведінку (у школі) й навіть насильства!

Навчання підлітків навичок вирішення конфліктів

Допомогти дитині ефективно долати негативні моменти й орієнтуватись у житті – це частина ваших батьківських обов'язків. З раннього віку почніть навчати її простих і дієвих способів управління конфліктами. Можливо, дитина не подякує вам за це сьогодні, але ви зможете пишатись добре виконаною роботою!

Познайомте підлітка з такими «заповідями» вирішення конфліктів.

• Заповідь 1: конфлікт – це реальність, утекти від нього не вийде, гра в хованки не вирішить проблему.
• Заповідь 2: проблема не зникне тільки за твоїм бажанням. Не прикидайся й не одягай маску. Приховувати свої почуття – не найкращий варіант.
• Заповідь 3: учись боротися з проблемою, а не з людиною. Конфлікт виникає через спірне питання (складну ситуацію), а не через людину. Не переходь на особистості.
• Заповідь 4: проявляй повагу. Прислухайся до іншої людини. Слухай уважно. Слухати батьків або вчителів іноді нудно, але абстрагування не вирішує проблем.
• Заповідь 5: будь асертивним* – демонструй увічливу наполегливість. При вирішенні конфліктів не треба проявляти ні пасивність, ні агресію. Бути асертивним – це означає висловлювати свою думку впевнено та спокійно, бути сповненим поваги як до себе, так і до опонента.
• Заповідь 6: учись домовлятися. Це найважливіша навичка, яку слід набути. Уміння домовлятись допоможе тобі в довгостроковій перспективі.
• Заповідь 7: дотримуйся теперішнього часу. Не пригадуй минулі образи та розбіжності. Це ще більше посилить конфлікт.
• Заповідь 8: замовчування не допомагає. Ображатись на опонента так само погано, як і проявляти до нього агресію – проблема залишиться невирішеною. Обговорюй її.
• Заповідь 9: намагайся зрозуміти. Спробуй поставити себе на місце іншої людини. Не займай оборонну позицію й уважно аналізуй ситуацію з різних точок зору.
• Заповідь 10: навчись вибачатися. Встань перед дзеркалом і тренуйся, якщо це необхідно! Якщо ти не правий, прийми це, від цього ти не станеш «слабаком». Навпаки, тільки сильна людина може сказати «вибач». Це просте слово творить дива, спробуй!

Перераховані навички, подані у вигляді заповідей, не тільки допомагають підлітку вирішувати конфлікти, а і знадобляться в житті. Підлітки вперті, і якщо ви почнете втрачати терпіння, просто зробіть глибокий вдих. Пам'ятайте, що ви теж колись були підлітком.

Дуже важливо вже з раннього віку починати прищеплювати дані навички. Навчання вирішувати конфлікти в підлітковому віці спочатку перетворює дітей на бунтарів, і ви як батьки повинні бути поруч з ними. Будьте присутніми, будьте в курсі того, що відбувається в житті дитини, але робіть це з повагою до її особистого простору. Гормони з часом ущухнуть, просто постарайтесь не дозволити їм залишити негативний слід у житті вашої дитини!

* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість по відношенню до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Життєві уроки для вашого підлітка

Життя саме по собі є безперервним уроком. У міру дорослішання ми набуваємо досвіду і вчимось, і так відбувається знову і знову протягом усього життя. Коли ми зростаємо, то найчастіше для виконання завдань і вирішення проблем знаходимо способи набагато краще, ніж ті, які могли відшукати в юному віці. Багато хто з нас навіть хотів би повернутись у минуле й дещо підправити у своєму житті.

Досить поширене відчуття... Іноді багато хто переживає справжнє розчарування, тому що до того часу, коли набуває достатньої кількості досвіду для успішного подолання певних життєвих труднощів, вони вже важко пережиті та пройдені.

Життєві уроки, описані нижче, допоможуть батькам досягти позитивних змін і в самих собі також, отже, будуть дуже важливими для підлітків. Усе, чого ви навчите вашого підлітка сьогодні, буде грати величезну роль і впливатиме на те, яким він стане завтра.

П'ять життєвих уроків для підлітків

Уроки життя дійсно необхідні для подолання непередбачених негараздів і перешкод. Вони допоможуть вашому підлітку почувати себе як риба у воді за будь-яких обставин і з успіхом виходити з них. Ось п'ять найважливіших життєвих уроків для підлітків:

1. Будь упевненим у своїх можливостях, приймай відповідальність. Важливо, щоб дитина відчувала в собі сили та здатність долати труднощі.

• Навчіть її вірити в себе.
• Вона повинна відчувати відповідальність за всі свої вибори, рішення, свою поведінку, думки й навіть самооцінку.
• Усвідомлення своїх можливостей дуже важливе для того, щоби підліток міг міцно стояти на ногах.
• Коли ви навчите дитину брати на себе відповідальність, вона буде безстрашно зустрічати будь-які життєві труднощі.

2. Іди на поклик свого серця та мрій. У наші дні більшість людей женуться за грошима та іншими матеріальними цінностями...

• Дуже важливо привчити підлітка робити те, що підказує йому серце.
• Ви повинні дозволити йому мріяти й навчити захоплено йти до своєї мрії.
• Підліток повинен уміти сміливо виходити із зони комфорту.
• У житті не все піддається розрахунку й не всі свої кроки можна убезпечити.
• Треба рішуче рухатись до поставленої мети.
• Слово «успіх» схоже за змістом зі словами «запал» та «ентузіазм»!

3. Живи сьогоднішнім. Ставши дорослим, ви часто згадуєте про минуле й турбуєтеся про майбутнє, але життя треба проживати зовсім не так.

• Навчіть підлітка жити сьогоденням.
• Треба дорожити кожним моментом життя.
• Життя – це більше, ніж просто існування. Навчіть підлітка приймати життя таким, яким воно є, й насолоджуватись кожним його моментом.
• Єдине, що можна зробити з моментом, що пройшов, це запам'ятати його.
• Моменти життя проходять і ніколи не повернуться, вони лише частина спогадів.
• Навчіть підлітка усвідомлювати життя, випробовувати, вбирати й жити справжнім моментом і для теперішнього моменту. Підліток повинен навчитися жити сьогодні.

4. Виражай себе у спілкуванні. На жаль, настав час смартфонів і планшетів. Більшість підлітків у наші дні або не знають, або забули навички ефективного («живого») спілкування.

• Для більшості людей це справжня причина збільшення кількості зруйнованих стосунків, дружніх зв'язків і незадоволення своєю роботою.
• Поясніть підлітку важливість ефективного спілкування.
• Він повинен навчитись не тільки мистецтва ясного вираження своїх почуттів і бажань, а й мистецтва уважно слухати й чути свого співрозмовника.
• Хороший слухач завжди досягає успіху в самовираженні та спілкуванні.
• Більшість проблем виникає тому, що люди слухають неуважно.

5. Завжди залишайся оптимістом. Ваш підліток повинен знати, що життя дуже неоднозначне, і ставитись до нього треба з оптимізмом.

• У житті завжди є місце для злетів і падінь.
• Людина не в силах запобігти перешкодам, негативним моментам і життєвим негараздам.
• Так, очікування, боротьба, побоювання, сумніви в сукупності можуть ускладнити життя. Але важливо завжди залишатись оптимістом і позитивно налаштованою людиною.
• Здатись найлегше, набагато важче боротись і продовжувати йти по життю з посмішкою.
• Рекомендуйте підлітку додати оптимізму в усі сфери свого життя, адже позитивне сприйняття – це те, що змушує будь-які перешкоди сприймати незначними.

Надзвичайно важливо, щоб ваш підліток зрозумів, повірив і прийняв ці життєві уроки. Вони допоможуть йому на довгому шляху до формування майбутнього і, звісно, будуть сприяти його натхненному, захопленому й успішному життю.

Що ваші діти будуть пам'ятати про вас?

Які спогади дитинства про спілкування з батьками ми ретельно переносимо в доросле життя?

Батьки знаходяться під щоденним тиском усіляких потреб своєї дитини: медичних, освітніх, емоційних, соціальних, її харчування тощо. Ступінь відповідальності за виховання малюка іноді неймовірно лякає. Прагнучи забезпечити його предметами першої необхідності, батьки можуть випускати з уваги більш глибокі питання мети й сенсу виховного процесу та й життя як такого.

Однак що виявиться для наших дітей найбільш важливим? Один зі способів оцінити подальший вплив наших зусиль – це розглянути ті моменти, які дорослі люди найбільш яскраво пам'ятають зі свого дитинства, а саме їхні дитячі стосунки з батьками. Зрозуміло, що ми пам'ятаємо незабутні події, такі, як поїздки Європою чи канікули на морському узбережжі. Але чи є вони тими моментами, які мають на нас дійсно істотний вплив?

Найбільш незабутні події дитинства відображають принципово важливі якості стосунків батьків і дітей. Ці стосунки розвиваються в часі, як результат звичайних взаємодій, що стають значущими в силу своєї буденності й повсякденності. Інколи екстраординарні події набувають доленосного характера. Найчастіше це відбувається тому, що вони просто досягають кульмінаційної точки або розкривають сенс (значення) менш драматичних взаємодій, з яких будується спільне життя.

Одна молода жінка з теплотою й ніжністю пригадувала відвідування футбольних і хокейних матчів зі своїм батьком – її спогади настільки яскраві та стійкі, що запах попкорну і трави й зараз, як і раніше, оживляє їх у всій повноті. Особливим і незабутнім таке спільне проведення часу стало тому, що воно було частиною тонкого зв'язку батька й доньки: «Це було моє й татове». Один молодий чоловік, пригадавши піші прогулянки зі своїм батьком, описав їх так: «Відчуття єднання, почуття спільності, і ніхто більше не хвилював нас і не був нам потрібен».

У світі конкуруючих зобов'язань можна легко забути про потреби дитини відчувати себе особливою. Але хіба може щось наповнити проведений разом час більшим сенсом, ніж той факт, що він був проведений саме разом? Інший молодий чоловік розповів про трепет, який пережив, коли йому, восьмирічному, тато дозволив разом з ним дивитись чемпіонат світу з футболу до пізньої ночі. Навіть при тому, що їхня улюблена команда програла, він пригадав цей досвід як надзвичайний, сказавши: «Я ніколи не відчував себе щасливіше, ніж у ту ніч». Це не була видатна гра або супер-результат, який міг би зробити подію такою важливою; це було сприйняття хлопчика, його відчуття такого бажаного, заповітного, безцінного зв'язку зі своїм батьком: «У результаті ми з татом усю ніч проспали на дивані з увімкненим телевізором».

Одна жінка розповіла, що з раннього дитинства її батько на кожний день народження купував їй янголятко, яке за виглядом приблизно відповідало її «новому» віку. Вона пояснила, наскільки значущим для неї був цей звичай: «Тому що це було чимось особливим між моїм татом і мною». Знаючи про те, що серія янголят повинна була закінчитись у її 18 рік, вона так і не змогла відкрити останню коробку й розповіла, що «…вона все ще стоїть запакована на моєму комоді». Іноді спільна діяльність може бути досить своєрідною, наприклад, як спільне будівництво будиночка на дереві, але часто вона є таким же звичайним, повсякденним явищем, як гра у м'яч, ласування морозивом або похід у кафе після уроку музики чи спортивних занять.

Ми можемо питати себе, як так відбувається, що «буденне» може перевершити екстраординарне за запам'ятанням і надзвичайною цінністю? Дитина розвиває довіру, коли вона дізнається, що на батька можна покластися. Саме відсутність «екстремальних» моментів відображає стійкість стосунків, на які можна розраховувати. Один молодий чоловік пригадав своє дорослішання: «Ми були завжди разом і у вихідні, й на природі, катаючись на ковзанах або просто щось споруджуючи з піску на пляжі». Це «завжди разом» лише підтверджує, що ціннісні стосунки – це ті стосунки, які є частиною звичайного, повсякденного життя.

Тривала дія такого спільного досвіду проведення часу з батьками стає яскравими спогадами і переходить у доросле життя. Одна студентка, навчаючись в університеті далеко від дому, пригадала, як вони разом з батьком заходили в кафе після відвідування кінотеатру. Для неї це й донині є найціннішим спогадом дитинства.

Ми пам'ятаємо важкі часи так само добре, як і щасливі. Адже не всі спогади про дитинство відображають радісні, романтичні й ідеальні події. Багато з них ілюструють те, як ми архівуємо негативні епізоди, такі, як утрата роботи, нещасні випадки, хвороби та смерть. Але навіть у період найбільш важких і страшних випробувань батьки мають можливість обдаровувати свою дитину вічними цінностями: запевнити у своїй любові, мудро оцінити те, що є по-справжньому цінним, показати зразок гідної поведінки під час подолання важкої ситуації або висловити розуміння, що страждання може мати глибокий сенс, коли ти переносиш його заради щастя близьких і коханих людей.

Одна молода жінка розповіла, як жахливо було дізнатися, що в батька діагностували невиліковну хворобу. Вона багато думала про те, як боротьба її тата з хворобою згуртувала всю сім'ю й у підсумку зробила її тією людиною, якою вона є сьогодні: «Це змусило мене цінувати кожний день мого життя, це показало мені й моїй родині, що важливо ніколи не здаватись і вірити в те, що ви здатні зробити неможливе... Це показало мені, наскільки сильною я можу бути».

Ми пам'ятаємо щастя й радість позитивних моментів і переживання важких періодів життя, які подолали разом з нашими батьками. Деякі з найбільш пам'ятних і незабутніх вражень пов'язані з часами, коли вони нас підбадьорювали, заспокоювали та давали поради. Мами й тата нерідко по-різному висловлюють свою підтримку. У той час як мама може заспокоїти дитину за допомогою обіймів або улюбленої страви, батькову підтримку ми часто пригадуємо як прагматичний підхід до ситуації, завдяки якому її можна прийняти й рухатись далі.

Один молодий чоловік пригадав, що, коли його виключили зі шкільної футбольної команди, його охопили розпач і зневіра. Але батько переконав його спробувати повернутись у команду наступного року, і в результаті він дізнався набагато більше, ніж просто про те, як покращити свої спортивні досягнення: «Це багато чого навчило мене в житті, а ще – не здаватись, ідучи до своєї мрії... Я збагнув головне: необхідно продовжувати працювати і працювати над собою навіть після поразки».

Розмірковуючи над тим , як її батько впорався з втратою, одна жінка сказала: «Ця подія змусила мене усвідомити, що деякі речі можуть відбутися без попередження. Це змусило мене замислитися про моє життя, переглянути багато чого в ньому й зрозуміти, що потрібно робити те, що може зробити мене щасливою вже зараз, тому що в будь-який момент усе може змінитись».

Потрапивши в надзвичайну ситуацію й отримавши медичну допомогу, одна людина розповіла, що саме дякуючи батьковій підтримці та пораді змогла піднятись на ноги і знову відчути бажання жити. Батько сказав їй: «Ми прокидаємося, щоби побачити, що приготував для нас цей день! Ось чому ми щоранку встаємо!».

У той час як спогади можуть варіювати від комічних до гнітючих, у центрі нашої пам'яті, де зосереджені найбільш значущі й дорогі події, знаходяться ті, які наочно ілюструють, як стосунки з батьками здатні виростити в нас відчуття мети й сенсу життя.

Розмірковуючи над тим надпотужним враженням, яке справила на нього смерть батька, один молодий чоловік сказав: «Коли в мене справи не йдуть або стає зовсім кепсько, мені допомагає думка про те, що у своєму житті я вже зміг пережити значно важчі часи. І саме це стає для мене поштовхом жити повним життям, щоб моя сім'я пишалася мною, адже в нас одне прізвище... Це дає мені відчуття приналежності до родини».

Цілком можливо, що ваші діти добре знають, що їх люблять, навіть якщо ви не кажете їм про це. Також ваші діти можуть знати, що ви пишаєтесь ними, навіть якщо ви ніколи не розповідаєте їм про свої почуття. Але якщо ви скажете: «Я люблю тебе» та «Я пишаюсь тобою», ці слова знайдуть місце серед найсильніших і найбільш значущих спогадів ваших дітей.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/